Географічній оболонці притаманні:
цілісність, зумовлена безперервним кругообігом речовини та енергії між її складовими;
нерівномірність розвитку в й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами;
безперервність розвитку.
Сучасний стан географічної оболонки є результатом її тривалого розвитку, тому її можливо успішно досліджувати лише тоді, коли розглядати природу в її постійному розвитку як ціле, так і за окремими елементами. У такий б можливо зрозуміти закономірності у зв'язках між окремими об'єктами і явищами, передбачати та прогнозувати шляхи подальшого розвитку, уникати негативних наслідків діяльності людини з використання природних ресурсів, раціонально використовувати природні багатства[1].
Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна регіональна диференціація, що проявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.
1) тр ВРМ = тр ВКМ ( по стороне и двум прилежащим к ней углам), а именно:
ВМ - общая сторона
уг РВМ = уг КВМ (т.к. КЕ медиана и ⇒биссектр р/б тр АВС и М∈ВЕ по условию)
уг ВМР = уг ВМК ( по условию)
⇒ уг ВРМ= уг ВКМ
2) из 1) ⇒ ВР=ВК,⇒тр РВК - р/б с осн РК ( по определению)
3) ВМ пересекает РК в точке Н,
РН - медиана р/б тр РВК, ⇒ РН - высота ( по св-ву р/б тр), ⇒ВН_|_PK, ⇒PK_|_BM.