Міжнаро́дний жіно́чий де́нь (англ. International Women's Day), повна назва Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир (рішенням ООН від 1977 року) — щорічне феміністське свято, символ боротьби за права людини для жінок, проти сексизму та гендерної нерівності, що відзначається 8 березня. Найзначніша з феміністичних дат.
Уперше відзначався 28 лютого 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки як «Національний день жінки». Наступного року, натхненні американським прикладом, учасниці Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції в Копенгагені вирішили щороку за зразком Міжнародного дня праці відзначати «День жінок», присвячений у першу чергу боротьбі за здобуття жінками виборчих прав . 19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше відбувся Міжнародний жіночий день, який протягом наступних кількох років відзначався в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня . З початку 1920-х років у Радянському Союзі затвердилась дата 8 березня, оскільки саме в цей день 1917 року з демонстрації робітниць почалась Лютнева революція. Відтоді день відзначався переважно в країнах колишнього «радянського блоку» , доки його у 1967 році не взяли на озброєння феміністки другої хвилі . У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала відзначати 8 березня «Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир».
У деяких країнах, у яких відзначається день, жінкам дарують квіти та подарунки. Цей жест феміністки знаходять недоречним, оскільки вважають, що день повинен привернути увагу до гендерної нерівності. У деяких країнах відзначається подібно до західноєвропейських свят — Дня матері й Дня Валентина. Окремі діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають Міжнародний жіночий день з огляду на його «політичне походження».
С каждым годом компьютерная информация играет все более важную роль в нашей жизни, и все большую актуальность приобретают проблемы ее защиты.
Защита от каждого типа опасности предполагает собственные решения. Впрочем, есть и универсальные подходы обезопасить данные от разных угроз. Одним из них является криптография, то есть шифрование данных.
Изначально криптография использовалась только для безопасного хранения документов. Пользователь зашифровывал их, делая недоступными для злоумышленников. Сегодня область применения криптографии существенно расширилась. Основные изменения связаны с активным использованием асимметричных алгоритмов шифрования (задействованы разные ключи: закрытый и открытый), которые применяются для реализации систем цифровой подписи и сертификатов, безопасной передачи данных по открытым каналам связи и т. д. Симметричное же шифрование (информация зашифровывается и расшифровывается с одного секретного ключа) до сих пор практикуется в основном для защиты сведений от несанкционированного доступа во время хранения. Естественно, современные криптографические системы значительно отличаются от своих предшественнико
5. Криптоанализ происходит в два шага. Первый — построение соотношений между открытым текстом, шифртекстом и ключом, которые справедливы с высокой вероятностью. Второй — использование этих соотношений вместе с известными парами открытый текст — шифртекст для получения битов ключа.
6. Главным образом, шифрование служит задачей соблюдения конфиденциальности передаваемой информации. Важной особенностью любого алгоритма шифрования является использование ключа, который утверждает выбор конкретного преобразования из совокупности возможных для данного алгоритма.
Объяснение: