type
Str = record
fio: string;
h: byte;
end;
var
base: array of Str;
i,sum,n,err:integer;
begin
write('Число учеников: '); readln(n);
setlength(base,n);
sum:=0;
writeln('Введите фамилию и рост через "space": ');
for i:=0 to n-1 do
begin
write(i+1:4,'. ');
readln(base[i].fio);
val(copy(base[i].fio,
pos(' ',base[i].fio)+1,
length(base[i].fio)-pos(' ',base[i].fio)),
base[i].h,
err);
delete(base[i].fio,
pos(' ',base[i].fio),
length(base[i].fio));
sum:=sum+base[i].h;
end;
writeln('Средний рост: ',sum/n:4:1);
for i:=0 to n-1 do
if base[i].h<sum/n then
writeln(base[i]);
end.
Квáнтовий комп'ю́тер — фізичний обчислювальний пристрій, функціонування якого ґрунтується на принципах квантової механіки, зокрема, принципі суперпозиції та явищі квантової заплутаності. Такий пристрій відрізняється від звичайного транзисторного комп'ютера зокрема тим, що класичний комп'ютер оперує даними, закодованими у двійкових розрядах (бітах), кожен з яких завжди перебуває в одному з двох станів (0 або 1), коли квантовий комп'ютер використовує квантові біти (кубіти), які можуть знаходитися у суперпозиції станів. Інформатико-теоретичною моделлю такого обчислювального пристрою є квантова машина Тюрінга, або універсальний квантовий комп'ютер, яка була розроблена Девідом Дойчем у 1985 році[1]. Квантовий комп'ютер має низку спільних ознак із недетермінованим та ймовірнісним комп'ютерами, але ці пристрої не є тотожними. Вважається, що вперше ідею використання принципів квантової механіки для виконання обчислень висловили Манін Юрій Іванович у книзі «Обчислювальне і необчислювальне» у 1980 році[2] та Річард Фейнман у лекції на Першій конференції з фізики обчислень у МТІ в 1981 році[3][4], хоча пропозиції використання напівцілих спінів як найпростіших обчислювальних елементів лунали і раніше[
4 цвета