const
n = 10; //количество элементов массива
var
a: array [1..n] of real;
i: integer;
begin
for i:= 1 to n do
begin
writeln('Введите ', i, ' элемент массива');
readln(a[i]); //вводим очередной элемент массива
end;
write('Исходный массив: ');
for i:= 1 to n do
write(a[i], ' '); //Выводим исходный массив
writeln; //Перевод на новую строку
write('Полученный массив: ');
for i:= 1 to n do
begin
a[i]:= a[i] * a[n]; //элемент массива умножаем на последний элемент
write(a[i], ' '); //выводим полученный элемент массива
end;
end.
16,13(10 с/с)->(16 c/c) =10.2147АЕ147АЕ1000
целую и дробную часть переводим отдельно
ЦЕЛАЯ ЧАСТЬ = 10
16 | 16
16 | 10 <
|
0 - остаток 0 сносим в частное--
ДРОБНАЯ ЧАСТЬ
умножаем основание на основание 16 - постоянно
0.13
*16
2.08 - целую часть (запоминаем) - дробную снова умножаем на 16
0.08
*16
1.28 - целую часть (запоминаем) - дробную снова умножаем на 16
0.28
*16
4.48- целую часть (запоминаем) - дробную снова умножаем на 16
0. 48
*16
7,68- целую часть (запоминаем) - дробную снова умножаем на 16
0,68
*16
и так далее
из целых частей от умножения (2 1 4 7 )- формируется ДРОБНАЯ часть шестнадцатиричного числа
соединяем с ЦЕЛОЙ частью - получается бесконечная шестнадцатиричная дробь
10.2147АЕ147АЕ1000
(16 c/c)->(10 c/c) - обратная операция
Для перевода шестнадцатеричного числа в десятичное необходимо это число представить в виде суммы произведений степеней основания шестнадцатеричной системы счисления на соответствующие цифры в разрядах шестнадцатеричного числа.
10.2147АЕ =1*16^1+0*16^0+2*16^-1+1*16^-2+4*16^-3+7*16^-4+10*16^-5+14*16^-6 =16.12999999523163=16.13
Векторне зображеня — це зображення, що складається з простих геометричних об'єктів (ліній, кіл, кривих, багатокутників), які можна описати математичними рівняннями:
точку задають парою координат (x, y);
пряму лінію можна задати одним з 8 загальновживаних рівнянь прямої, наприклад, лінійним рівнянням загального вигляду:
Ax + By + C = 0;
коло задають координатами центру (x0, y0) та його радіусом r. Рівняння кола має такий вигляд:
(x – x0)2 + (y – y0)2 = r 2;
прямокутник задають координатами протилежних вершин (x1, y1) і (x2, y2);
криву 2-го порядку (параболу, гіперболу, еліпс, пару прямих) задають рівнянням 2-го степеня:
a11x2 + 2a12xy + a22y2 + 2b1x + 2b2y + c = 0.
Степінь рівняння не змінюється при лінійних замінах координат. У тому числі при переході від однієї прямокутної системи координат до іншої. Для опису кривої 2-го порядку, як бачимо, достатньо п'яти параметрів — відношень коефіцієнтів до одного з них, відмінного від нуля. Якщо потрібно задати відрізок кривої, знадобляться ще два параметри.
криву 3-го порядку задають рівнянням з 10-ма параметрами-коефіцієнтами, але фактично достатньо 9-ти відношень коефіцієнтів до одного з них, відмінного від нуля. На відміну від кривої 2-го порядку, крива 3-го порядку може мати точки перегину. Саме ця особливість дозволяє зробити криві третього порядку основою відображення природних об'єктів у векторній графіці.
Крива Без'є (Bezier) 3-го порядку — особливий, спрощений вид кривих 3-го порядку.
Побудова кривої Без'є за опорними точками P0, P1, P2, P3
У наступних рівняннях дії з точками потрібно розуміти як дії з їхніми координатами:
A(xA; yA) + B(xB; yB) = C(xA + xB; yA + yB);
r · D(x; y) = F(r · x; r · y),
тобто як дії з векторами, спрямованими з початку координат у ці точки. Нехай дійсне число t, що виконує роль часу, зростає від 0 до 1. Позначимо:
A =(1 – t) · P0 + t · P1 — точка, що рухається від P0 до P1;
B =(1 – t) · P1 + t · P2 — точка, що рухається від P1 до P2;
C =(1 – t) · P2 + t · P3 — точка, що рухається від P2 до P3;
D =(1 – t) · A + t · B — точка, що рухається від A до B;
F =(1 – t) · B + t · C — точка, що рухається від B до C;
P =(1 – t) · D + t · F — точка кривої Без'є, що рухається від D до F і від P0 до P3.
У перших трьох випадках рух є прямолінійним і рівномірним за часом t — див. малюнок нижче, запозичений зі сторінки Вікіпедії.

На малюнку зафарбовано: відрізки AB, BC — зеленим, відрізок DF — синім, криву Без'є (траекторію точки P) — червоним.
Зробивши всі потрібні підстановки в останнє рівняння, отримаємо:
Р = (1 – t)3 · P0 + 3t(1 – t)2 · P1 + 3t2(1 – t) · P2 + t3 · P3.
Лінія починається при t = 0 у точці P0 з напрямом руху у точку P1. Пряма, дотична до кривої у точці P0, проходить через P1.
Лінія лінія завершується при t = 1 у точці P3 з напрямом руху від точки P2. Пряма