1)У цей період посилюється роль російської мови, створюються твори, присвячені темі державного будівництва, зростає інтерес до історії Вітчизни. У сучасній літературі російську культуру цього часу оцінюють як "Російське Відродження".
2)Піднесенню руської культури і мистецтва сприяло відновлення і розширення культурних зв'язків з країнами Європи і Сходу. Особливе значення мало співдружність Москви з братніми народами Болгарії і Сербії.
3)В епоху Івана III величезне значення надається розвитку московської архітектури, що було пов'язано із зміцненням великокнязівського могутності.
4)На вищий щабель розвитку піднялася церковна живопис.
Объяснение:
Мабуть, так.
Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
Объяснение:
↑>>
§ 1. ДРЕВНИЙ ЕГИПЕТ
Образование и развитие государства Древнего Египта. Название «Египет» происходит от местного названия г. Мемфиса («Хеткаптах» - «Крепость духа Птаха»), а в древнегреческом произношении – «Хикупта». Сами египтяне называли свою страну «Кемет» - «Черная», противопоставляя ее «Красной» пустыни.
Государство Древнего Египта образовалось в Северо-Восточной части Африки, в нижнем течении Нила. В древности Египтом считался только сама долина Нила. Важнейшей производительной силой Египта являлся Нил. Древнегреческий историк Геродот (V в. до н.э.) Египет называл «даром Нила». Разлив Нила происходил в середине июля, когда его воды затопляли прилегающую равнину. Древнее население использовало это своих целей: разлившаяся вода орошала обширную равнинную территорию. Для удержание воды строились грандиозные плотины и каналы. После отстоя ила, воду спускали в реку. Для ирригационных работ требовалась большая рабочая сила. Местного населения не хватало, и потому военнопленных стали обращать в рабов, используя их на работах по сооружению гидротехнических сооружений. Необходимость в искусственном орошении обусловило длительное сохранение общинной собственности на землю, так как частная собственность на землю затрудняла рациональное сооружение ирригационных систем. Отсюда возникший ранний централизм в создании государственной власти, преобладающая роль бюрократии и жрецов как организаторов и руководителей многочисленных общественных работ.