Прометей - защитник людей от произвола богов. Он украл у своего друга Гефеста огонь, научил людей им пользоваться, научил обрабатывать землю, наукам. Этим и прогневал он Зевса, и Громовержец решил жестоко наказать Прометея. Он позвал к себе двух могучих богов - Власть и Силу и приказал им отвести Прометея на Кавказ, и пригвоздить там к скале на вечные времена. А Гефесту, за то, что не уберег огонь, приказал Зевс приковать своего друга Прометея. Каждый день прилетал огромный орел и клевал его в печень, за ночь рана заживала, печень востанавливалась, и орел опять клевал ее. Это продолжалось до тех пор, пока не родился и не возмужал Геракл, который и освободил Прометея.
Прометей - защитник людей от произвола богов. Он украл у своего друга Гефеста огонь, научил людей им пользоваться, научил обрабатывать землю, наукам. Этим и прогневал он Зевса, и Громовержец решил жестоко наказать Прометея. Он позвал к себе двух могучих богов - Власть и Силу и приказал им отвести Прометея на Кавказ, и пригвоздить там к скале на вечные времена. А Гефесту, за то, что не уберег огонь, приказал Зевс приковать своего друга Прометея. Каждый день прилетал огромный орел и клевал его в печень, за ночь рана заживала, печень востанавливалась, и орел опять клевал ее. Это продолжалось до тех пор, пока не родился и не возмужал Геракл, который и освободил Прометея.
ответ:
процес становлення державності у франків тривав бли-зько двох століть. за династії меровінгів (v ст. - 751 р.) ще зберігались релікти родового ладу. військовий вождь одноча-сно був королем. із посиленням його влади роль ополчення як органу безпосередньої демократії стала знижуватись. при королю створювалась королівська курія (рада знаті).
за меровінгів існувала двірцево-вотчинна система іння.
у 751 р. на престолі утверджується нова династія. на зборах світської і духовної знаті пінін короткий, син карла мартелла, який мав реальну владу, як майордом, був проголошений королем.
найбільшого розвитку монархія досягає за правління йо-го сина карла великого (768 - 814 у результаті великих завойовницьких походів у її склад ввійшли території, які зараз західну німеччину, північну італію, північну іс-панію, а також багато інших земель.
показником зросту могутності держави стає проголошення у 800 р. карла імператором. у його руках зосереджується значна влада. але це не означало перетворення імпе-ратора в абсолютного монарха. глава держави повинен був фактично ділити свою владу зі знаттю, без згоди якої не приймалось ні одне важливе рішення. найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імпера-торі. майже щороку скликався з`їзд всієї знаті (так зване “велике поле”).
разом з тим відносне посилення центральної влади потягло за собою формування органів державного іння, особливостями яких було:
– посадові особи, які очолювали господарське іння володіннями феодалів, одночасно здійснювали адміністративно-судову владу над населенням, що там проживало;
– нагородою за службу були земельні , а та-кож право залишати собі частину зборів з населення;
– було відсутнє послідовне розмежування між окремими сферами державного іння. посадові особи, як правило, поєднували військові, фінансові, судові функції. лише в системі центрального іння спостерігалось певне розмежування в компетенції. але і там спеціального відомчого апарату ще не було.