Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії аналогічні процеси відбувалися в північно-східній частині Африки, де складалася давньоєгипетська цивілізація. Територія сучасного Єгипту була заселеною ще за часів палеоліту. У ту добу Північна Африка була величезним степовим простором, тоді як Європа лежала скута льодовиками. До часів виникнення давньоєгипетської цивілізації, тобто за 4 тис. рр. до н. е., клімат різко змінився, перетворивши вузьку долину Нілу із заболоченою дельтою на оазис, з усіх боків оточену пустелями. її основна територія не була великою - лише 50 тис. кв. км. Грецький історик і мандрівник Геродот у V ст. до н. е. назвав Єгипет "подарунком Нілу". І дійсно, жоден інший географічний фактор не мав такого фундаментального впливу на формування єгипетського ладу життя й історії, як Ця велика ріка. З озер центральної Африки бере початок Білий а з гір Ефіопії - Блакитний Ніл, які зливаються в Хартумі і линуть разом на північ, де дельта приводить їх у Середземне море. На відміну від Тигру в Месопотамії вода рідко приносила смерть і руйнування, а, насамперед, діяла як сила творення. Єгиптяни ніколи не боялися своєї великої ріки так, як боялися своїх великих Рік жителі Межиріччя.
«Скорчившийся хлопчик» — єдине справжнє произве дение майстра раптом у у Радянському Союзі — призначався спочатку для прикраси усипальниці Медічі у церкві Сан Лоренцо.
Робота над проектом почалася ще 1520 року, але закапчивал її Мікеланджело вже після падіння Флоренції.
У 1527 року війська імператора Карла V розгромили Рим. Так закінчилася що тривала десятиліття боротьба країн Європи утвердження своєї політичної панування Італії, надавши шийся нині у сферу впливу імперії Габсбургів.
Коли у Флоренції набув розголосу "Sacco di Roma" (раз громі Риму), у місті спалахнуло повстання, і Медічі знову, але ненадовго було вигнано межі Флоренції. Проте тато Клі мент VII, сам походив із роду Медічі, зробив змову з Карлом V, і силоміць папських і імператорських загонів почалася облога героїчної Флоренції. Місто непохитно сра тиснувся упродовж свого незалежність протягом одинадцяти місяців, але епідемія, голод, зрада серед прибічників республіки призвели до того, що у серпні 1530 року Флоренція впала. Мікеланджело його з тими, хто із зброєю до рук боровся за свободу рідного міста. Падіння Флоренції вона пережила надзвичайно гостро. Це ще ускладнювалося тим що, що своїм мистецтвом скульптор мав славити тих тиранів, проти яких виступав. І скорбота, яка панує в капелі церкви Сан Лоренцо, — це стільки туга по минулим піти з життя герцогам Лоренцо і Джуліано, скільки тягост ные роздуми про долю Флоренції, долі Італії.
У гробниці Медічі архітектурне і скульптурне рішення повністю належить Мікеланджело. Весь ансамбль хіба що стро ится на гармонії дисонансів.
Политическая и социальная история
Благодаря берестяным грамотам изучена генеалогия боярских родов древнего Новгорода (ср. в особенности исследования В. Л. Янина), выявлена политическая роль некоторых деятелей, недостаточно освещённая в летописи (таков известный нам благодаря работам А. А. Гиппиуса Пётр-Петрок Михалкович, видный деятель боярской олигархии XII века). Грамоты рассказывают о землевладении в Новгородской земле, об экономических связях новгородцев с Псковом, Ростовом, Ярославлем, Угличем, Суздалем, Кучковом (будущей Москвой), Полоцком, Киевом, Переяславлем, Черниговом, даже Сибирью (Обдорской землёй)[33]. Челобитные крестьян, купчие и завещания XIV—XV веков свидетельствуют о закреплении крепостного права, о развитии судебной бюрократии и делопроизводства (эта область в домонгольский период ещё практически не отграничена от частной переписки). Мы узнаём о военных конфликтах и внешней политике Новгорода, о сборе дани с покорённых земель — узнаём в массе бытовых подробностей, которых не бывает в официальных документах. Ряд первостепенных данных имеется по истории церкви — засвидетельствована древность некоторых черт литургии, есть сведения о взаимоотношениях членов клира с жителями окормляемых ими усадеб, а упоминание Бориса и Глеба в списке святых в грамоте 3-й четверти XI века почти совпадает со временем их канонизации (1071).