Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.
Ленин считал, что в России имеются все условия для победы социалистической революции. 10 (23) октября 1917 г. состоялось заседание ЦК РСДРП(б), на котором он указал, что обстановка как никогда благоприятна для вооруженного выступления. 16 октября на расширенном заседании ЦК РСДРП(б), представителей Советов и профсоюзов было одобрено решение ЦК РСДРП(б) о подготовке к вооруженному восстанию. При Петроградском Совете был создан Военно-революционный комитет (ВРК), выполнявший роль штаба восстания.
Вооруженное восстание началось 24 октября (6 ноября). К утру 25 октября все главные учреждения города оказались захваченными большевиками. Лишь Зимний дворец оставался под контролем Временного правительства. Поняв, что с имеющимися силами власть в столице удержать невозможно, Керенский выехал на машине американского посольства за войсками на Северный фронт. Резиденция правительства оставалась под защитой юнкеров и женских батальонов.
25 октября Военно-революционный комитет выпустил написанное Лениным воззвание «К гражданам России!», в котором объявил о низложении Временного правительства и переходе государственной власти к ВРК. Около 10 часов вечера отряды красногвардейцев проникли в Зимний дворец и арестовали членов Временного правительства. Попытка Керенского организовать наступление на Петроград провалилась.
В Москве 26 октября революционные силы сумели захватить большую часть государственных учреждений, в том числе Кремль. Однако к утру 28 октября юнкера овладели центром Москвы, отбили Кремль и ряд других ключевых точек. Потребовалось несколько дней кровопролитных боев, чтобы власть в городе перешла к Московскому Совету.
В ходе так называемого триумфального шествия советской власти по России в продолжение зимы — весны 1918 г. большевики пришли к власти почти повсеместно.
ответ:
язи́чництво — прийнятий у християнському богослов'ї і частково в історичній літературі термін, що означає всі неавраамічні релігії. поширене не зовсім точне вживання терміна щодо всіх політеїстичних (багатобожних) релігій.
у сучасному ж розумінні «язичництво» — це будь-яка (не обов'язково політеїстична) традиційна релігія певного народу, що відмінна від сучасних авраамічних релігій. часто язичництвом називають політеїстичні релігії, пантеїстичні, а також генотеїстичні вірування і світоглядні системи з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу).
політеї́зм — багатобожжя, віра в багатьох богів/богинь. властивий усім первісним релігіям. протилежне поняття — монотеїзм.