ерше повідомлення про скликання з'їзду було опубліковано 19 березня 1917 року у газеті «Вісти з Української Центральної Ради». 28 березня у газеті «Киевская мысль» були оприлюднені програма з'їзду та інструкція про вибори до нього, розроблені Михайлом Грушевським. З'їзд призначили на Великодні свята — 6,7,8 квітня (четвер, п'ятниця і субота великоднього тижня). Лідери Центральної Ради мали намір провести з'їзд на принципах територіального представництва за участю всіх регіонів України, щоби перетворити організацію на загальноукраїнську.
У своїй статті «На Всеукраїнський з'їзд», опублікованій 29 березня 1917 року, Михайло Грушевський помістив заклик до українців і неукраїнців «всіх областей, країв і закутків нашої національної території, що стоять на українській політичній платформі», взяти активну участь в його роботі, яка сприятиме успішному виконанню покладених на нього сподівань. Автор наголошував:
«Центральне завдання з'їзду — завершити нашу організацію. Центральна Рада, створена у Києві з представників усіх київських верств і доповнена делегатами організацій позакиївських, уже тепер, в своїм тимчасовім складі є признаним усім свідомим українством центральним українським урядом. З'їзд має дати йому останню форму, вибрати його в постійнім уже складі … одним словом, привести в систему і порядок всеукраїнську національну організацію»[1]
Миф об Аиде и Персефоне
Была у Зевса (верховного Олимпийского бога) и Деметры (богини плодородия) дочь Персефона. И вот решил Зевс выдать ее замуж за Аида (повелителя подземного царства мертвых). Гуляла прекрасная Персефона с подружками, любовалась цветами и танцевала в цветущих лугах. Увидел ее Аид и решил тотчас ее похитить и попросил для этого Гею (богиню земли)ее вырастить небывалой красоты цветок. Согласилась Гея и вот уже Персефона срывает прекрасный цветок и тут же попадает в ловушку: разверзлась земля и Аид увозит ее на своей колеснице в подземное царство теней.
Последний крик Персефоны достигает ушей ее матери Деметры. В ужасе ищет Деметра свою дочь и нигде не может найти. Обращается к Гелиосу (бог-солнце) с вопросом, где ее дочь, на что он отвечает ей откровенно о планах Зевса выдать Персефону замуж за мрачного Аида. В ярости на Зевса покидает Деметра Олимп и уходит в мир смертных, где странствует в горе. Горе богини плодородия не проходит даром миру: земля больше не родит урожаи, засыхают виноградники, впустую пашут люди с надеждой на всходы.
Видя происходящее, Зевс уговаривает Деметру вернуться на Олимп, но пусты его На грани гибели оказалось все живое. Не желая допустить этого, Зевс посылает легкокрылого Гермеса к Аиду с вернуть Персефону и забирает ее с собой на Олимп.
Возрадовалась богиня Деметра дочери, вернулась к своим обязанностям, зацвели сады, взошли урожаи, весна пришла в мир. Однако, не навсегда отпустил Аид жену свою Персефону, а лишь на две трети года, как пожелал великий Зевс. И отныне, время, когда мать и дочь вместе цветущее и теплое для всех живущих. Но как только Персефона покидает мать, природа увядает и наступает зима.