Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".
Духовная жизнь во второй половине 60-х - начале 80-х годов характеризовалась сложными, противоречивыми процессами. Одновременно существовали официальная идеология и инакомыслие. Официальная идеология провозглашала, что в Советском Союзе построено общество развитого социализма. Правящие круги тем самым хотели подчеркнуть, что до коммунизма еще далеко, что нужно пройти длительный этап зрелого социализма. Вывод о развитом, зрелом социалистическом обществе был блефом. Ничего подобного на практике не было. Характерной чертой политической жизни общества конца 60-х - начала 80-х годов стала интенсивная законотворческая работа. За эти годы приняты десятки законодательных актов, охватывающих самые различные сферы жизни: от брачно-се- мейного кодекса до закона о памятниках. Увенчать законотворческую деятельность 70-х годов была призвана принятая в 1977 г. новая Конституция СССР. В ней было расширено определение социальной базы советского строя, к рабочим и крестьянам из конституции добавилась интеллигенция. В статье 6 закреплялась руководящая роль КПСС. Советы депутатов трудящихся переименовывались в Советы народных депутатов. Конституция утвердила положе - ние о всеобщем и среднем образовании, о праве человека на жилье. Как и прежде, провозглашались основные демократические свободы. Новым было включение в текст Основного Закона десяти положений Хельсинкского акта о принципах межгосударственных отношений.
Но, несмотря на гуманный характер статей, в жизни наблюдался разрыв между конституционными нормами и реальностью. Государственные и общественные структуры все больше окостеневали. Партия, встроенная в административно-командную систему, не была ей противостоять. Нерешенность многих социальных, экономических, демографических вопросов болезненно отражалась на национальном сознании народов СССР. В 70-е годы в результате миграции практически во всех республиках изменилось соотношение между коренным и приезжим населением, которые не знали и не хотели знать ни языка, ни культуры того народа, среди которого жили. Мы заявляли о полной решенности национального вопроса, а он вскоре даст о себе знать большими потрясениями и даже кровью. В 1967 г. в честь торжеств по поводу 50-летия Великого Октября было говорено с самых высоких трибун, что мы построим развитое социалистическое общество, это отодвигало выдвинутую в 50-е годы идею построения коммунизма на неопределенное время, а не на 80-е годы (как планировалось раньше). Пропагандировались все достижения цивилизации, а все негативные, кризисные явления сводились к «отдельным недостаткам». Разрыв между пропагандой и реальностью порождал массовый скептицизм, недоверие к государственным и партийным решениям. Идеологов партократии пугали даже призывы возвратиться к «ленинской чистоте», «подлинному марксизму». Не допускались никакие изменения в перестройке экономической жизни общества. Даже робкие попытки некоторых экономистов (Петраков, Лисичкин) поставить проблемы функционирования рыночного хозяйства подвергались разгромной критике. Советскому обществу настоятельно требовались новые концепции развития, основанные на гуманистических, подлинно социалистических ценностях. Бесконтрольность, отсутствие гласности привели к разложению части партийно-государственного аппарата. Коррумпированные элементы управленческого аппарата, дельцы «теневой экономики», организованная преступность стали смыкаться друг с другом. Многомиллионные хищения клана Рашидова - первого секретаря Компартии Узбекистана и др., факты восхваления (только Л. И. Брежнев имел 220 советских и зарубежных наград) привели к кризису командно-административной системы. Брежневщина на политическую, социально-экономическую и духовную жизнь общества оказывала глубоко разлага- ющее влияние, став символом безнравственности, бесконтрольност
Объяснение:
Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".