Єресь (від грец. «особливе віровчення») – учення, засуджене церквою й оголошене шкідливим для віри. У християнстві єресі особливого розвитку набули в Середні віки. Прихильників учень, оголошених єресями, називали єретиками.
Катари (XII–XV ст., Італія, Фландрія, Південна Франція). Уважали, що у світі існують дві сили – Добра (Бог) і Зла (Диявол). Матеріальний світ створений дияволом, а духовний – Богом. Катари засуджували все земне, хрести, храми, ікони, не визнавали світську владу, закликали до аскетизму, викривали зловживання католицького духовенства.
Вальденси (кінець XII ст., виник у Ліоні (Франція)). Засновник руху – ліонський купець П’єр Вальдо. Закликали до «євангельської бідності». Уважали, що розбещена багатством римська церква втратила святість і її таїнства не мають сили. Стверджували, що будь-який мирянин, який, за заповідями Христа, веде жебрацьке життя, позбавлений постійного притулку, а інколи взагалі даху над головою, може здійснювати таїнства.
Альбігойці (XII–XIII ст., Південна Франція). Прихильники вчення катарів і їхніх послідовників – вальденсів. Виступали проти догматів католицької церкви, церковного землеволодіння і десятини, закликали повернутися до християнства апостольських часів, самі вели просте, моральне і самотнє життя.
Лолларди (рух виник в Антверпені на початку XIV ст., поширився в Англії та інших країнах Західної Європи).
В Англії 1360–1381 рр. так називали послідовників Джона Болла. У своїх проповідях засуджували багатства і пороки духовенства, вимагали скасування церковної десятини, конфіскації церковного майна, скасування церковної ієрархії тощо. Після 1382 р. в Англії так стали називати послідовників мислителя Джона Вікліфа. Критикував католицьку церкву, заперечував головування Папи Римського в духовних питаннях, виступав проти світської влади папства.
Гусити (XV ст., Чехія). Критика католицької церкви чеським мислителем і проповідником Яном Гусом. Засуджував накопичення багатств церквою і духовенством, закликаючи повернутися до «євангельської бідності». Уважав, що для того щоб кожна людина могла зрозуміти «Закон Божий», богослужіння повинно здійснюватися чеською мовою. Критикував католицьке причастя для духовенства хлібом і вином, а для мирян лише хлібом. Доводив, що в першопочатковому християнстві всі причащалися однаково
Вёл борьбу с феодальной междоусобицей, опираясь на поддержку мелких и средних феодалов и горожан , заинтересованных в укреплении княжеской власти. объединил на какое-то время западно-украинские земли . реформировал войско , создав тяжелую вооружённую пехоту из крестьян , укротил боярство.под его властью распространялись западные культурные влияния , прививались западные государственные и административные формы , в частности в жизни городов.он построил ряд новых городов (холм , львов)
Народ был не доволен его реформами потому что они были слишком жестокими .
10 ноября 1483 года родился необычайный человек, который оставил след в истории, имя которого написано в школьных учебниках. Этого человека до сих пор помнит вся Германия. Зовут его Мартин Лютер.
Отец его был очень трудолюбивый, не боялся работы, стремился к лучшей жизни. Родился Мартин в Германии, но после семья переехала в Айслебен. Как и все дети в 7 лет он пошёл в школу, где постоянно выслушивал унижения. Мартину денег не хватало, чтобы получить знания нужно было переводиться в другие школы. Он пел песни на улицах, пытаясь как-то заработать. В 15 лет он случайно встретил жену богача. Женщина была добродушной, поэтому впустила Мартина в свой дом.
В 18 лет он поступил в Эрфуртский университет, где поражал всех своей великолепной памятью. Мартин развивался в разных направлениях, но больше всего ему было интересно богословие. Прочитав библию, его жизнь полностью поменялась. Случилось то, чего никто не ожидал. Лютер пошёл служить Богу. Он достиг больших успехов и вскоре смог преподавать богословие. Чтобы переводить Библию Лютер стал изучать иностранные языки. Даже когда он служил Богу, Мартин не чувствовал себя чистым.
Лютер стал первым, кто осмелился пойти против церкви. Он считал, что люди не должны зависеть от духовенства. Поступок, который люди считали смелым был то, что Лютер сжёг папскую буллу. 26 мая 1521 года Мартина обвинили в ереси. После он стал заниматься переводом Библии на немецкий. Люди приняли мнение Лютера, но после появился кальвинизм. Жан Кальвин считал, что судьбу человека определяет Бог.
У Мартина была личная жизнь. Он говорил: “ Бог не может запрещать жить в любви…”. Женой Лютера стала монашка. Во время свадьбы Лютеру было 42 года, а его жене 26 лет. В их семье появилось на свет 6 детей. Жили просто, но если люди нуждались в то всегда им
Объяснение:
Сдесь в сообщении все главное содержится.