Объяснение:
Сили та командування Редагувати
Безпосередньо на полі битви розгорнута армія Петра І налічувала близько 55 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полки та ще три драгунські шквадрони) й 283 гармати. Каролінери у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 17 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком Левенгаупт), 14 кавалерійських (главком Крейц) полків та корпус Лейб-драбантів[s, шведська артилерія участі в битві не брала. Будучи пораненим напередодні, Карл XII передав загальне командування фельдмаршалу К. Г. Реншільду.
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Шведської імперії, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Шведської імперії до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
ответ:
полта́вська би́тва — визначна баталія під час великої північної війни між арміями карла xii та петра i. відбулася 27 червня (8 липня) 1709 року поблизу полтави.
перебіг битви :
сили та командування:
безпосередньо на полі битви розгорнута армія петра і нараховувала близько 60 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полки та ще три драгунські шквадрони) й 102 гармати. каролінери[sv] у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 16 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком левенгаупт), 14 кавалерійських (главком крейц) полків та корпус лейб-драбантів рота з 4-х трифунтових гармат під керівництвом капітана клекберга мала виконувати сигнальну функцію. будучи пораненим напередодні, карл xii передав загальне командування фельдмаршалу к. г. реншільду.
опівночі, 26 червня, не запалюючи вогнів у густій темряві, шведи розпочали марш — авангард склала піхота, вишикувана в 4 колони, за нею рухалась кавалерія, поділена на 6 колон.
о 4 год. ранку 27 червня (8 липня) 1709 р. армія дісталась московських редутів, шведська піхота розпочала їх штурм, але була знекровлена зустрічним вогнем та атакована драгунами меншикова. з флангів зайшли калмики котрим протистояла козацька кіннота та роти волохів, які зрештою були відтіснені та ледве не знищені. врятувала ситуацію шведська кавалерія, котра, вступивши до бою, успішно вела герць із кавалерією .
о 5 год. шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але нищівний вогонь артилерії змусив каролінерів залишити зайняті позиції. спроба карла xii обійти редути з півночі також зазнала невдачі. навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем, колона з 6 батальйонів роса почала відступ в напрямку будищанського лісу утворюючи розрив у загальному шикуванні. карл xii зрештою не чекаючи на повернення відступаючої колони продовжив наступ цим фактично прирікаючи її на загибель — невдовзі відрізаного роса почали переслідувати війська меншикова. переслідування колони тривало до 7-ої ранку — при її відступі до мурів міста гарнізон полтави зробив вилазку, і з усіх боків шведи склали зброю.
початок:
тим часом основні сили карла xii продовжили просування на редути. о 6-ій год. левенгаупт почав відводити інфантерію на околицю будищанського лісу намагаючись цим маневром ухилити їх від артобстрілу та перегрупувати військо. сюди ж підтягував залишки кінноти й крейц. у цей час московську піхоту було розгорнуто перед фронтом укріплень — центр складали 3 піхотні дивізії вишикувані у дві лінії (главком шереметєв), на флангах розмістилися кавалерія — на правому 12 полків боура, а на лівому 6 — меншикова. карл, маючи у розпорядженні значно менші сили, 10 піхотних батальйонів вишикував в одну лінію. на лівому фланзі та позаду інфантерів розмістилися залишки кінноти. о 8 год. ранку обидві армії, перегрупувавши свої сили, вступили у рукопашний бій. до 11 години ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська. драбанти й почет, відбиваючись від переслідування, винесли короля на околицю лісу, де зосередились залишки його війська.
фінал:
у полтавській битві шведи втратили близько 10 тис. чол. вбитими та пораненими. у полон потрапили фельдмаршал к. г. реншільд, перший міністр шведської імперії граф піпер, багато генералів та офіцерів (зокрема, рос). втрати суперника становили 4.5 тис. чол. вбитими і пораненими. рештки війська відступили вздовж р. ворскли, у ніч з 29 на 30 червня біля переволочної король та мазепа з невеликим загоном форсували дніпро. на лівому березі залишилися запорозька піхота, кількасот компанійців та залишки шведської армії під керівництвом крейца та левенгаупта. останні, при наближенні московських військ, склали зброю. згідно капітуляційної угоди підписаної левенгауптом та меншиковим запорозьких козаків видали московитам. невдовзі їх було знищено.
объяснение:
Парламент Англии прослеживает своё происхождение от англосаксонского витенагемота. В 1066 году Вильгельм Норманнский принес в Англию феодализм. При нём существовал совет крупных землевладельцев и иерархов церкви. В 1215 году крупные землевладельцы добились от Иоанна Безземельного подписания Великой хартии вольностей, согласно которой король не мог назначать новых налогов (кроме некоторых старых феодальных налогов) без согласия королевского совета (англ. royal court), который постепенно эволюционировал в парламент. В 1265 году Симон де Монфор, 6-й граф Лестерский, собрал первый выборный Парламент. Имущественный ценз на парламентских выборах в графствах был одинаковым по всей стране: голосовать могли те, кто владел участком приносившим ежегодную ренту в 40 шиллингов. В городах имущественный ценз различался, разные города имели разные правила. Это подготовило место для так называемого «Модельного парламента» 1295 года принятого Эдуардом I. К правлению Эдуарда III Парламент был разделен на две палаты: одну, где заседала высшая аристократия и высшее духовенство, и другую, где заседали рыцари и горожане. Ни один закон не мог быть принят без согласия обеих палат и Суверена.
Когда Елизавете I в 1603 году наследовал король Шотландии Яков VI, который также стал Яковом I Английским, обе страны находились под его личным управлением, но каждая сохранила свой Парламент. У наследника Якова I, Карла I возник конфликт с Парламентом, который после Войны трех Королевств перерос в Английскую гражданскую войну. Карл был казнен в 1649, и при правлении Оливера Кромвеля Палата Лордов была отменена, а Палата Общин подчинена Кромвелю. После смерти Кромвеля была восстановлена монархия и Палата Лордов.
В 1688 году во время Славной революции был свергнут король Яков II, и установлено совместное правление Марии II и Вильгельма III. Их согласие с английским Биллем о правах означало создание элементов конституционной монархии.