Церковная реформа Петра была прежде всего направлена на то, чтобы отнять у церкви часть ее полномочий и передать полученные ресурсы армии. Этим, вкратце, можно объяснить все, что произошло в ходе этой реформы.
В 1701 году Петр опубликовал Монастырский приказ, который переправлял основную часть доходов церкви на военные нужды и обязывал церкви содержать школы и богадельни. Также много людей, раннее живших в монастырях, были выселены из них и переправлены на службу в армию. А на их место прислали многих бывших офицеров, которые теперь жили в монастырях.
В 1702 году Петр позволил иностранцам оставлять себе свою изначальную веру под условием, что они не будут продвигать и навязывать ее другим.
В 1720 году по личному указу Петра, в церквях и монастырях начали печатать книги и учебники для детей, что привело к улучшению образованности в стране.
В 1721 году Петр издал духовные регламент, окончательно определявший позицию церкви в государстве. Всеми делами церкви теперь заведовал Синод, которому подчинялись все духовные лица в стране. А иноверцам разрешили заводить семьи, при условии что дети и жены будут православными.
В 1722 Синод, уже самостоятельно, обязал народ приходить в церковь и исповедоваться.
Объяснение:
В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для гачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.
Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.