Реформи торкнулися буквально всіх сторін життя російської держави і російського народу, однак до основних з них варто віднести наступні реформи:
військову,
органів влади і управління,
станового устрою російського суспільства,
податкову,
церковну.
Слід зазначити, що основною рушійною силою петровських реформ стала Північна війна. На перший погляд перетворювальна діяльність Петра І представляється позбавленою всякого плану і послідовності. Поступово розширюючись вона захопила всі частини державного ладу, торкнулася всіляких сторін народного життя. Але жодна частина не перебудовувалася відразу, в один час і у всьому своєму складі.
В реформах Петра I виділяється три етапи:
Перший (1699-1709\10 р.) - зміни в системі державних установ і створення нових; зміни в системі місцевого самоврядування; встановлення рекрутської системи.
Другий (1710\11-1718\19 р.) - створення Сенату і ліквідація колишніх вищих установ; перша обласна реформа; проведення нової військової політики, широке будівництво флоту; установа законодавства; перенесення державних установ з Москви в Санкт-Петербург.
Третій (1719\20-1725\26 р.) - початок роботи нових, уже створених установ, ліквідація старих; друга обласна реформа; розширення й реорганізація армії, реформа церковного управління; фінансова реформа; введення нової системи податків і нового порядку державної служби. Вся реформаторська діяльність Петра I закріплювалася у формі уставів, регламентів, указів, які мали однакову юридичну силу.
Во внутренней политике царевна Софья Алексеевна не раз проявляла свой властный характер. В 1682 г. было жестоко подавлено восстание стрельцов. Попытки воеводы князя И. А. Хованского, возглавлявшего Стрелецкий приказ, поднять стрельцов на бунт против царевны Софьи не увенчались успехом, князь был схвачен и казнен. Расправилась Софья и с раскольниками. Образованная правительница не побоялась самолично вести «прения» с ними, обвиняя в «дерзостном злоречии» . К лету 1682 г. предводители московских «старолюбцев» были арестованы и сложили головы на плахе.
Лови!Удачи:)