1. Упереджене ставлення:
Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр.
У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал “Основа”. Поява цього журналу – перший формальний прояв української пропаганди.
Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів.
Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов.
...українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори.
З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами.
2. Найбільша загроза:
Дозволити створення особливої простонародної літератури українською говіркою – означало б закласти міцне підґрунтя для розвитку переконання у можливості здійснити в майбутньому, хоча, можливо, і досить віддаленому, відчуження України від Росії.
3. Докази упередженості:
Це переконання підтверджує історія одного з найбільш завзятих пропагандистів українофільства Куліша, який чи не першим заклав основу до подальшого розвитку і поширення шкідливого й безглуздого вчення про відокремлення Малоросії...
Майже одночасно з Кулішем з’явився поет Шевченко, якого прихильники Куліша, коли поет помер, намагалися щосили підняти на п’єдестал народного кумира.
В 1765 году английское правительство провело через парламент Акт о гербовом сборе, по которому все торговые и иные гражданские документы облагались штемпельным сбором. Одновременно решено было расквартировать в Америке английские войска в количестве 10 тысяч человек с обязательством американцев обеспечить их жильём, определёнными пищевыми продуктами и предметами мебели для удобства солдат. Акт о гербовом сборе был открыто несправедлив к американцам. Так, например, чтобы получить права нотариуса, в Англии надо было заплатить 2 фунта стерлингов, а в Америке — 10. К тому же это был первый закон о налогах, которые были предназначены непосредственно для Англии, то есть, он был выгоден только Англии. До этого налоги использовались для развития инфраструктуры торговли и промышленности в Тринадцати колониях и были, в основном, понятны населению.Все эти события произвели впечатление на английский парламент, и в 1766 году Акт о гербовом сборе был отменён; но вместе с тем английский парламент торжественно объявил о своём праве и впредь «издавать законы и постановления, касающиеся всех сторон жизни колоний». Это заявление, несмотря на декларативный его характер, могло только усилить негодование в Америке, которому, вместе с тем, реальная победа в во о штемпельном сборе придавала энергию и силы. В 1767 году Англия обложила таможенными пошлинами ввозимые в американские колонии стекло, свинец, бумагу, краски и чай; затем, когда нью-йоркское законодательное собрание отказало в субсидии английскому гарнизону, английский парламент ответил отказом в утверждении каких бы то ни было постановлений нью-йоркского законодательного собрания, пока оно не смирится; в то же время министерство приказало губернаторам распускать законодательные собрания, которые будут протестовать против английских властей.