До середньої і дрібної шляхти належали зем’яни й бояри. Це був залежний від князів і панів стан, представники якого здобували шляхетство і право на володіння землею, відбуваючи військову (боярську) службу зі своїми загонами кіннотників або особисто.
1528 р. було проведено «попис земський» (перепис шляхти). Посилання на цей «попис» стало від цього часу доказом шляхетства. Водночас терміни «зем’янин» і «боярин» замінили на єдиний — «шляхтич». Ті, за ким шляхетство не було визнано, утратили права на привілеї і злилися із селянством.
Права і привілеї шляхти були закріплені прийняттям збірок законів — Литовських статутів. Перший Литовський статут 1529 р. узаконив поділ шляхетства на шляхту, яка отримувала землі за службу, і магнатів — князів і панів, що володіли містами, містечками і величезними землями за спадковим правом, підпорядковувалися лише великому князю і мали власні військові загони. Другий Литовський статут 1566 р. збільшив права службової шляхти, зрівнявши її з магнатами. Шляхта отримала можливість брати участь в управлінні державою завдяки участі в роботі повітових сеймиків (місцевих становопредставницьких органів) і Великому вальному (загальному) сеймі.
Привілейованим станом українського суспільства було духівництво, що становило майже десяту частину всього населення. Духівництво не підлягало світському суду, у разі потреби його справи розглядалися у спеціальному суді єпископа. Воно поділялося на вищих церковних ієрархів (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.), які обіймали свої посади лише за дозволом великих князів литовських і польських королів, та нижче парафіяльне духівництво. Становище нижчого духівництва було залежним від шляхти і магнатів, на землях яких розташовувалися їхні парафії.
2. Напівпривілейовані й непривілейовані групи населення. До напівпривілейованого стану належало міщанство, що мало привілеї на міське самоврядування, окремий становий суд, заняття ремеслами й торгівлею. Проте міщани були також зобов’язані сплачувати податки, виконувати повинності на користь приватних власників міст або держави.
Найзаможнішою частиною населення міст був патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. До бюргерства або середньої за рівнем заможності частини міщанства належали цехові майстри і більшість купецтва. Основою соціальної піраміди міського населення був плебс, який складався з дрібних ремісників і торговців.
Переважну більшість населення українських земель (близько 80 %) складало селянство, що було непривілейованим станом. За своїм правовим становищем воно поділялося на «непохожих» (або «отчичів») і «похожих» (або «вільних») селян. Правом безперешкодного переходу від одного землевласника до іншого користувалися лише останні. «Непохожі» селяни примусово й безоплатно працювали в господарстві пана.
Объяснение:
20 сентября 1519 г. его флотилия в составе пяти кораблей с экипажем 265 человек вышла из устья Гвадалквивира. Переплыв Атлантику, Магеллан направился вдоль берегов Южной Америки в поисках пролива в «Южное море». В бухте Сан-Хулиан зазимовали. Тяжелые условия зимовки подорвали веру в успех у некоторых спутников Магеллана.
В 1520 г. один из кораблей Магеллана разбился о скалы. Оставшиеся четыре судна дошли до узкого извилистого пролива со множеством островов и более месяца блуждали в проходах между островами. На одном из кораблей взбунтовалась команда, и корабль возвратился в Испанию. На трех кораблях 28 ноября 1520 г. Магеллан пробился к «Южному морю». Переход через «Южное море» на запад длился почти четыре месяца. Лишь 6 марта 1521 г. показались обитаемые острова из группы Марианских, которые Магеллан назвал «Воровскими»
Вскоре корабли Магеллана подошли к группе крупных островов, которые назвали островами Лазаря (ныне Филиппинские). Магеллан понял, что, обойдя вокруг Земли, он пришел в Старый Свет, к островам Индонезии. Вмешавшись в межплеменную войну, Магеллан погиб в схватке 27 апреля 1521 г. На трех кораблях осталось всего 115 человек. Среди команды было немало больных. Для управления тремя кораблями не хватало людей. Один корабль пришлось сжечь. Из двух- оставшихся кораблей один требовал ремонта. У острова Тимор было решено, что после ремонта корабль направится к Америке. Этот корабль блуждал в водах «Южного моря» и, потеряв от цинги половину команды, возвратился к Молуккским островам, где был взят в плен португальцами. Лишь корабль «Виктория» под командой Элъ-Кано, обогнув Африку, 6 сентября 1522 г. возвратился в Испанию. На нем привезли столько пряностей, что деньги, вырученные от их продажи, покрыли все затраты на экспедицию и принесли большую прибыль.
Первое кругосветное путешествие продолжалось три года. Оно имело большое значение для науки. экспедиция, обойдя вокруг Земли, подтвердила ее шарообразность. Впервые европейцами было пройдено «Южное море», которое Магеллан назвал Тихим океаном. Получено доказательство, что материк «Новый Свет» (Южная Америка) на юге имеет форму клина.
Открыт пролив (позднее названный Магеллановым проливом), отделяющий от материка остров Огненная Земля
Объяснение: