Ця стаття ґрунтується на твердженні, що ідея міжнаціональної згоди є зворотнім боком конфлікту. Зі середини ХІХ ст., коли українське питання постало перед польською елітою Галичини як реальність, спроби українсько-польського порозуміння укладаються в цілком логічний ряд. У статті йдеться про шість спроб українсько-польського порозуміння в підавстрійській Галичині («Королівстві Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським…»): 1) на Слов’янському з’їзді у Празі 1848 р.; 2) під час відкриття Галицького крайового сейму 1861 р.; 3) угодову акцію Юліана Лаврівського 1869 р.; 4) за посередництвом Пантелеймона Куліша 1882 р.; 5) українсько-австрійсько-польське порозуміння 1890 р., відоме як «нова ера»; 6) щодо реформи виборчої системи до Галицького сейму 1914 р. Між ними були дрібніші
К началу XV века многие русские земли оставались в зависимости от Золотой Орды. Северные и северо-восточные русские территории от Балтийского моря до Урала входили в состав Новгородской земли. Однако Устюг и Вологда, ранее относившиеся к новгородским владениям, вошли в состав Ростовского княжества.
Заметно увеличило свои пределы Московское княжество. Тверское, Смоленское, Рязанское, Нижегородское княжества и Псковская земля. Киевское, Галицко - Волынское и другие княжества, входили теперь в состав Польши и Великого княжества Литовского.
В середине XV в. Москва находилась в центре процесса объединения русских земель. В начале века велась кровопролитная и жестокая «московская усобица», которая продолжалась около 25 лет. Русь обрела независимость.
В результате двух войн с Литвой Иван III присоединил к Московскому княжеству примерно треть земель Литвы, в том числе Северскую Украину, некоторые смоленские волости.
Объяснение:
https://videouroki.net/blog/russkiie-ziemli-na-politichieskoi-kartie-ievropy-i-mira-v-nachalie-xv-vieka.html Посмотри что бы понять о чём я