Этот рассказ - не беспочвенная фантазия, а то, что навеяно событиями, ДЕЙСТВИТЕЛЬНО имевшими место (!) в Древнем Египте. Итак, начинаем рассказ.
"Почти весь вчерашний день я провел в поле - с утра уничтожал сорняки, - вздохнул крестьянин. - Когда солнце поднялось в зенит, немного поел и, выпив воды, отдохнул под навесом. А потом стал носить воду из Нила и поливать растения. Намаялся.. . Скорей бы выросли мои сыновья - появились бы у меня славные Вернулся домой, а там меня встречает жена со страшной вестью: "О супруг мой, страшное горе обрушилось на нашу семью! Горе такое великое, что даже не знаю, как мы все сможем его пережить! "
Оказалось, что, пока я трудился в поле, умерла наша любимая драгоценная КОШКА ! Причем нарушителя, пойманного с поличным, казнили тут же, на месте!
Когда умирала кошка, в течение ГОДА вся семья в знак траура сбривала брови и носила траурные одежды. Когда самые первые кошки были наконец - нелегально - вывезены из Египта в Японию, купить их мог только ИМПЕРАТОР Японии! Кошки ценились дороже золота! )
Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.
Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів: Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславівський, Стрийський, Самбірський, частина Сяноцького та Перемишлянського округів входили до складу Східної Галичини. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем. У промисловості домінував іноземний капітал: австрійський, німецький, англійський, французький. Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де чисельність населення зросла з 70 тис. (1857 р.) до 200 тис. (1910 р.).
На західноукраїнських землях, що входили головним чином до складу Австро-Угорщини, розвивалися процеси, характерні і для інших країн тодішньої Європи. Мова йде насамперед про інтенсивний розвиток ринкових, капіталістичних відносин. Разом із тим тут були і свої особливості.
На початку XX ст. у промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття помітне місце відіграють промислові об’єднання та акціонерні товариства, динамізується процес концентрації виробництва: з 1902 по 1910 р. кількість робітників Галичини збільшилася на третину, а число підприємств зменшилося майже вдвічі. Однак великих фабрик і заводів з сотнями робітників тут були лише одиниці. Нові явища ігалися у сфері фінансів та кредиту, банківській справі. Розгортався кооперативний рух. Перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях діяло 1500 різних кооперативів.