во первых рыцари давали землю своим вассалам тоесть рабочим а те в свою очередь давали часть урожая и еды, при этом сам рыцарь который назывался с этого момента сеньором сам назначал ее и она была как крошечна мала так и огромна. Также рабочий - вассал - тот кто работал на определенной территории выделенной сеньором.вассал и сеньор приносил клятву верности друг другу. Существовал также закон что вассал моего вассала не мой вассал он значил что вассал одного сеньор мог сам стать сеньором и отдат часть своей земли другим людям и тогда они становились его вассалами, которыми главный сеньор не мог управлять.В итоге главным сеньором стал король и его владение было мало изза того что он выдовал часть своей земли другим тем самым уменьшая ее. Духовенство тоже было не мало важным но оно никому ниччего не должно было)
У XIV - XVII ст. українські землі знаходились в дуже складному становищі. Воно визначалось тим, що сусідні держави намагались заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів
У XIII ст. внаслідок розкладу племінного та зародження феодального суспільства утворилася Литовська держава, яка успішно чинила опір агресії з боку Лівонського та Тевтонського орденів. Водночас зміцніла Литовська держава за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.
У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.