Непобедимая армада (исп. Armada invencible или «Великая и славнейшая армада», исп. Grande y Felicísima Armada ) — крупный военный флот (130 тяжёлых кораблей), созданный и собранный Испанией в 1586−1588 годы для разгрома английского флота, завоевания Англии во время англо-испанской войны (1587−1604). Поход Армады состоялся в 1588 году под командованием Алонсо Переса де Гусмана, герцога Медины-Сидония.
В результате нескольких кровопролитных боёв, Непобедимая армада была сильно потрёпана англо-голландским флотом из лёгких и манёвренных кораблей, которым командовал лорд Эффингам, в серии стычек, завершившихся Гравелинским сражением. В боях отличились «пираты Елизаветы», среди них самый известный — сэр Фрэнсис Дрейк.
Сражения длились 2 недели. Армада не сумела перегруппироваться и ушла к северу, отказавшись от вторжения, причём английский флот тревожил её на некотором отдалении, идя вдоль восточного побережья Англии. Возвращение в Испанию было трудным: Армада пошла через северную Атлантику, вдоль западного побережья Ирландии. Но сильные штормы нарушили строй флота, и свыше 24 судов были выброшены на берег на северном и западном побережье Ирландии. Около 50 судов не смогли добраться обратно в Испанию. Из 130 боевых единиц испанского флота, домой вернулось только 65 (или 67) кораблей, а 3/4 личного состава погибло.
Объяснение:
Перемога М.Хрущова над однопартійцями-сталіністами у 1957 р. започаткувала новий виток наступу на релігію і церкву в СРСР, що закінчився разом із усуненням Хрущова від влади у жовтні 1964 р. Було декілька обставин, що зумовлювали неуникнення розгортання чергової антицерковної кампанії в СРСР у цей період. Насамперед це стосується тогочасної панівної ідеологічної парадигми, що проголошувала «повну й остаточну перемогу соціалізму в СРСР» й передвіщала побудову комуністичного суспільства у недалекому майбутньому, в якому не мало бути місця для релігійних вірувань, релігійних організацій і віруючих [7, с.271-285].
Сформульовані XXI та XXII з'їздами КПРС рішення з викорінення релігії обумовили перебіг антицерковної кампанії на зламі 1950 — 1960-х рр., яка стала останньою спробою радянського політичного керівництва радикально розв'язати релігійне питання в СРСР. Відмінністю кампанії 1958—1964 рр. від попередніх сталінських антирелігійних кампаній стало безпрецедентне використання владою жорстких адміністративних методів для нищення релігійного життя в країні, яке помітно пожвавилося на середину 1950-х рр. і мало позитивну динаміку розвитку. Кампанія була позначена інтенсивним продукуванням радянськими органами влади різних гілок і рівнів великої кількості підзаконних актів, відомчих інструкцій і вказівок, що мали надавати вигляду законності новим формам і методам наступу на релігію і церкву в СРСР.
Сорри если не то