Робітничий рух виник під час промислової революції, яка почалася у Великій Британії близько 1750 року. Запровадження машин на фабриках призводило до до зростання продуктивності праці та вивільнення зайвих ткачів, прядильників і в'язальників. Це призвело до виникнення стихійного руху руйнування машин, відомого як Луддизм, який вважається одним із найперших робітничих рухів.
В 1799 році у Великій Британії був прийнятий закон, що заборонив всі об'єднання, тому що в цьому уряд вбачав загрозу вільній конкуренції. Але, незважаючи на закон було створено кілька невеликих спілок, які, однак, працювали в підпіллі. У 18 і на початку 19 століття були покарані і вислані до колоній нелегальні групи, наприклад такі, як «Толпуддлські мученики» з Дорсету. Спілки почали працювати відкрито тільки в 1824 році, коли заборона на профспілки, була скасована.
Були сформовані кілька нових груп, в основному в гірничій та текстильній промисловості. В 1834 році з ініціативи промислового власника Роберта Оуена була створена Велика національна консолідована профспілка. Оуен втілював на текстильній фабриці в Нью-Ланарці свої власні ідеї про соціальні права працівників, які він відстоював у своїх працях та листах.
В середині 18-го століття в Англії з груп ремісників і робітників виникають політичні товариства, що боролися за загальне і рівне виборче право (рух чартистів).
Ранній робітничий рух мав різні форми організації та протесту. Вони варіюювалися від професійних спілок для взаємної до до пролетарських асоціацій за виборче право, і коливалися між клопотаннями, депутаціями та страйками, бойкотами, масовими заворушеннями.
Основними вимогами раннього робітничого руху було: загальне виборче право (наприклад боротьба чартистів в Англії), свободу утворення асоціацій і зборів, свободу асоціацій і право на страйк. Однією із перших вимог (англійського) робітничого руху була також: «справедлива робота для справедливої заробітної плати». Для досягнення спільної мети гідного існування були виставлені вимоги встановлення мінімальної заробітної плати в колективному договорі або державним регулюванням, «вісім годин на день», пізніше «п'ять днів на тиждень», безпека праці, захисту від звільнення та захисту під час хвороби і безробіття.
Объяснение:
Соціалістичні коріння в робітничому русі беруть початок від Французької революції. Франсуа-Ноель Бабеф започаткував рух «рівних», що відстоював ідеї суспільства рівних можливостей. Рух здобув прихильників в основному серед міських робітників. Для здійснення своєї мети Бабеф готував план повстання, але його було викрито і більшість змовників були ув'язнені.
Між тим, Сен-Сімон і Шарль Фур'є розвивають їдеї утопічного соціалістичного суспільства. Вони вважають, що ідеальне суспільство буде засноване на співпраці та принципі рівності мільйонів людей, панівних класів та інтелігенції. Для здійснення своїх ідей вони відкидають робітничий рук і звертаються з закликом до совісті панівних класів.
К домонгольскому времени относятся остатки шести усадеб и следы частоколов, маркирующие межусадебное пространство и улицу, пересекавшую северо-западную часть Мономахова города с север-северо-востока на юг-юго-запад и выходившую к современной Соборной площади, где локализуются Торговые ворота и, предположительно, торговая площадь. Вероятно, в домонгольском Владимире существовала линейно-поперечная система планировки улиц, привязанная к воротам в крепостной стене и к центральной магистрали, идущей через весь город от Золотых к Серебряным воротам. Северо-западная часть Мономахова города, расположенная достаточно близко от детинца, являлась богатым районом древнего Владимира. Об этом свидетельствуют размеры раскопанных жилых усадебных построек с подпольями площадью от 16 до 48 кв.м и характер вещевых находок. Прежде всего, это предметы далекого импорта: стеклянные сосуды сирийского и византийского производства и некоторые украшения; поливная керамика, фрагменты бронзового и каменного котлов, ручка среднеазиатского кувшина и пр. Особенно многочисленны фрагменты трапезундских и триллийских амфор. К «статусным» вещам относятся железное писало, книжные застежки, позолоченный перстень, хрустальные и сердоликовые бусы. Остатки всех жилых построек носят следы большого пожара, наиболее вероятная дата которого – 1238 г. В подполе одной из них был обнаружен склад янтаря-сырца весом более 200 кг. Его невостребованность свидетельствует о масштабах произошедшей катастрофы, которая привела к одновременной гибели всего этого района города. Скопление янтаря располагалось на дне сгоревшего подпола площадью 48 кв. м, в котором сохранились остатки трех коробов из древесины сосновых пород, стоявших, вероятно, на деревянных полках или полах вдоль одной из стен постройки. Оно содержало необработанные куски янтаря разного размера, от совсем мелких до крупных – 12 см в длину, покрытые коркой окисления. Исследования показали, что весь янтарь подвергся воздействию температуры не ниже 130ºС, при которой начинаются изменения в его структуре, отражающиеся на прозрачности и цвете. Часть янтаря расплавилась полностью или спеклась, образовав местами монолит смолы. Судя по контексту находки, янтарь, хранившийся в доме, предназначался на продажу. О том, что он уже продавался до пожара, свидетельствуют находки янтаря-сырца в постройках других усадеб. Потребность в янтаре на внутреннем рынке древнерусского государства, в том числе в самом Владимире, в это время была достаточно высока: его использовали при изготовлении олифы и красок, в медицине, для производства украшений, жгли в качестве благовоний. Судя по сделанной находке, Владимир-на-Клязьме являлся одним из основных транзитных пунктов международной торговли янтарем наряду с древними городами Польши и Волжской Болгарии.
— восстание яицких казаков, переросшее в полномасштабную крестьянскую войну под предводительством Е. И. Пугачёва. Крестьянское восстание охватило земли Яицкого войска, Оренбургский край, Урал, Прикамье, Башкортостан, часть Западной Сибири, Среднее и Нижнее Поволжье. В ходе восстания к казакам присоединились башкиры, татары, казахи, уральские заводские рабочие и многочисленные крепостные крестьяне всех губерний, где разворачивались военные действия. Восстание началось 17 сентября 1773 года с Бударинского форпоста и продолжалось вплоть до середины 1775 года, несмотря на военное поражение казацкой армии и пленение Пугачёва в сентябре 1774 года. Летом 1606 г. на Северской Украине началось одно из самых крупных крестьянских восстаний феодальной Руси. Главной силой восстания были закрепощённые крестьяне и холопы. Вместе с ними против феодального хнёта поднялись казаки, посадские люди и стрельцы пограничных (украинных) городов. Восстание не случайно началось на юго-западе Русского юсударства. Здесь в большом числе скопились беглые крестьяне и холопы, искали убежища уцелевшие участники восстания Хлопка. Население этою района, в частности население обширной и многолюдной Комарицкой волости, расположенной невдалеке от границы, уже выступало против Годунова и поддержало Лжедмитрия I. Борис Годунов ответил на это полным разорением волости. В такой обстановке легко могло возникнуть новое восстание. Выдающуюся роль в восстании Болотникова сыграли крестьяне Комарицкой волости, ставшей одним из основных центров движения. Активно участвовало в нём и посадское население. Вместе с русским крестьянством против феодальных порядков выступили и трудящиеся массы многонационального населения Среднего Поволжья — марийцы, мордва, чуваши, татары. На протяжении всего предреволюционного периода во Франции происходили крупные крестьянские восстания, часто начинавшиеся с голодного бунта и перераставшие затем в массовый протест против феодальных поборов и государственных налогов. Об этом свидетельствует, например, донесение одного интенданта, составленное незадолго до революции (в октябре 1788 года) : «Народные волнения — не результат нужды; народ, угнетенный, обремененный и раздавленный тяготами феодализма, повсюду страшно возбужден против дворянства и крупных собственников. И те эксцессы, которые ими совершены и совершаются, показывают, до какой степени дошло его недовольство под бременем феодального режима и налогового обложения» . В 1740 году в Лилле вспыхнуло восстание из-за того, что зерно вывозилось за границу, в то время как в стране хлеба не хватало. В Оверни и Дофинэ в 1752 году толпы крестьян разбивали хлебные амбары и брали хлеб по назначенной ими самими цене. В том же 1752 году в Арле 2 тыс. крестьян, вооруженных кто как мог, явились к ратуше требовать хлеба. Против них были двинуты солдаты. В Нормандии крестьянские восстания из-за хлеба почти не прекращались начиная с 1725 года и вплоть до самой революции 1789 года. Особенно много крестьянских волнений происходило незадолго до революции: в 1775 году восстания вспыхивают в округах Дижона, Версаля, Сен-Жермена, Понтуаза, Парижа, в 1782 году — в округах Пуатье, в 1785 году — Экса (Прованс) , в 1788 году — Парижа и т. д. Основные требования крестьян сводились к снижению цен на хлеб (это объясняется тем, что своего хлеба крестьянам не хватало и им приходилось его прикупать) и к уменьшению налогов, однако часто восстания перерастали в стихийный протест против феодального строя в целом.
Робітничий рух виник під час промислової революції, яка почалася у Великій Британії близько 1750 року. Запровадження машин на фабриках призводило до до зростання продуктивності праці та вивільнення зайвих ткачів, прядильників і в'язальників. Це призвело до виникнення стихійного руху руйнування машин, відомого як Луддизм, який вважається одним із найперших робітничих рухів.
В 1799 році у Великій Британії був прийнятий закон, що заборонив всі об'єднання, тому що в цьому уряд вбачав загрозу вільній конкуренції. Але, незважаючи на закон було створено кілька невеликих спілок, які, однак, працювали в підпіллі. У 18 і на початку 19 століття були покарані і вислані до колоній нелегальні групи, наприклад такі, як «Толпуддлські мученики» з Дорсету. Спілки почали працювати відкрито тільки в 1824 році, коли заборона на профспілки, була скасована.
Були сформовані кілька нових груп, в основному в гірничій та текстильній промисловості. В 1834 році з ініціативи промислового власника Роберта Оуена була створена Велика національна консолідована профспілка. Оуен втілював на текстильній фабриці в Нью-Ланарці свої власні ідеї про соціальні права працівників, які він відстоював у своїх працях та листах.
В середині 18-го століття в Англії з груп ремісників і робітників виникають політичні товариства, що боролися за загальне і рівне виборче право (рух чартистів).
Ранній робітничий рух мав різні форми організації та протесту. Вони варіюювалися від професійних спілок для взаємної до до пролетарських асоціацій за виборче право, і коливалися між клопотаннями, депутаціями та страйками, бойкотами, масовими заворушеннями.
Основними вимогами раннього робітничого руху було: загальне виборче право (наприклад боротьба чартистів в Англії), свободу утворення асоціацій і зборів, свободу асоціацій і право на страйк. Однією із перших вимог (англійського) робітничого руху була також: «справедлива робота для справедливої заробітної плати». Для досягнення спільної мети гідного існування були виставлені вимоги встановлення мінімальної заробітної плати в колективному договорі або державним регулюванням, «вісім годин на день», пізніше «п'ять днів на тиждень», безпека праці, захисту від звільнення та захисту під час хвороби і безробіття.
Объяснение:
Соціалістичні коріння в робітничому русі беруть початок від Французької революції. Франсуа-Ноель Бабеф започаткував рух «рівних», що відстоював ідеї суспільства рівних можливостей. Рух здобув прихильників в основному серед міських робітників. Для здійснення своєї мети Бабеф готував план повстання, але його було викрито і більшість змовників були ув'язнені.
Між тим, Сен-Сімон і Шарль Фур'є розвивають їдеї утопічного соціалістичного суспільства. Вони вважають, що ідеальне суспільство буде засноване на співпраці та принципі рівності мільйонів людей, панівних класів та інтелігенції. Для здійснення своїх ідей вони відкидають робітничий рук і звертаються з закликом до совісті панівних класів.