Липнева революція.
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.
Сенат
Объяснение: новерно так , я знаю только его
Сенат являлся высшим государственным органом Рима. Хотя никакими узаконенными функциями он не обладал, рекомендации сената (лат. senatusconsulta) обладали такой же силой, как и законы Республики. Его власть держалась, главным образом, на авторитете, и, кроме того, была подкреплена уважением к обычаям предков и религиозным пиететом.Сенат эпохи развитой и поздней республики состоял из 300 сенаторов, обычно бывших высокопоставленных должностных лиц государства (магистратов) (в более отдалённые времена — родовых старейшин). Пополнением сената ведали цензоры, которые из числа бывших магистратов включали в его состав наиболее достойных. Власть сената рас на все сферы государственной жизни. В его исключительном распоряжении находилась казна. В сенате предварительно обсуждались все проекты законов и кандидатуры будущих магистратов. Кроме того, в его ведении находилась внешнеполитическая деятельность Республики.