Відповідь:
Немало міст з‘явилось з укріплень – бургів (це відбилось і в назвах – Гамбург). Але принципових відмінностей між "старими" і "новими" містами не було.
А взагалі, ще у ХІХ ст. історики намагались відповісти на питання про походження міст. "Романістична" теорія, яку підтримували Савіньї, Т‘єррі, Гізо, Ренуар, базувалась на матеріалі романізованих територій Європи і вважала середньовічні міста прямим продовженням пізніх античних міст. Історики, які вивчали матеріали Північної, Центральної Європи схилялись до "вотчинної" теорії – Ейхогорн, Ніч, міста, що розвинулись з феодальної вотчини, її управління.
"Маркова" теорія (Мауер, Гірке, Белов) виводила міста з общини – марки. "Бургова" теорія – з фортець-бурге і на бурговому праві. "Ринкова" теорія виводила міське право з ринкового, що діяло в місцях, де велась торгівля. Німецький історик Рітшель в кінці ХІХ ст. намагався об‘єднати "бургову" і "ринкову" теорії, стверджуючи, що міста починались з поселень купців навколо укріплень.
Піренн основну роль відводив купецтву – "торгова" теорія. Згідно з нею міста виникали навколо факторій.
Пояснення:
Создатель Китайской империи со временем превратился в легендарного персонажа, в существо, которое несет в себе одновременно и ростки будущего, и то, что могло погубить их. На протяжении веков правители не прекращали соотносить себя с образом Первого императора, находя в нем одновременно то лучшее и то худшее, что было в них самих.
Когда в 221 г. до н. э. молодой правитель царства Цинь принял имя Шихуанди, «первый император»; создав этот неологизм, он поднял важную проблему о философской сущности власти.
Стоит помнить о том, что Ин Чжэн по своему происхождению был всего лишь ваном царства Цинь. Следовательно, он носил титул, который другие считали наделенным большей законностью, чем титул главы государства, которым когда-то обладал правитель Чжоу. После того как династия Чжоу потеряла свое политическое и религиозное значение, число носителей этого титула умножилось, поскольку его начали принимать гегемоны. Теперь же объединение княжеств, которые были устроены по единой модели, и появление единого верховного правителя вновь вывело на первый план проблему поддержания главой государства космического порядка, представление о котором было утрачено. Основываясь на древний мифологии, согласно которой когда-то миром правили пять «высших правителей» (хуан) и три «государя» (ди), мудрецы составили из этих понятий новый титул — хуанди. Мы обычно переводим его как «император», однако его более точным эквивалентом, по нашему мнению, является титул «Цезарь Август» у римлян. В какой-то мере использование в обращении именно титула хуанди выражало вездесущность и могущество правителя, хозяина всего цивилизованного мира.
Лоренцо Медичи(1469-1492)