Після Полтавської битви козацькою Україною прокотилася хвиля царського терору: виносилися смертні вироки мазепинцям, заборонялося друкувати книжки українською мовою, багатьох представників старшинської адміністрації було позбавлено урядових посад і маєтків. Натомість важливі посади надавалися росіянам та німцям, а також тій українській старшині, що зберегла відданість цареві.
Чимало старшини було заарештовано й вислано до Сибіру. Висилали в Росію й сім’ї мазепинців, а на них самих влаштовували справжнє полювання в усіх країнах Європи. Приміром, племінника І. Мазепи Андрія Войнаровського було схоплено в Гамбурзі в жовтні 1716 р. Така сама доля спіткала й генерального осавула Григорія Герцика, якого заарештували у Варшаві. Країнами Європи нишпорили агенти у пошуках Пилипа Орлика та його родини.
Неймовірно тяжким випробуванням для українців стали примусові канальні роботи, будівництво фортифікаційних споруд, військові походи тощо. Дужих нерідко відправляли до Петербурга, Астрахані, на Кавказ. Так, у 1716 р. на спорудження каналу Волга-Дон біля Царицина було відправлено 10 тис. козаків. 1721 р. 10 тис. козаків було відправлено на будівництво Ладозького каналу, а 1722 р. їх замінили нові 10 тис. козаків. Кількість тих, хто повертався, становила 30-60 %; решта козаків і селян вмирала від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо.
Після Полтавської битви значно посилився наступ на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною, гетьманом та простим населенням тощо.
Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.
Дата:ноябрь 1799 г ОСНОВНЫЕ СОБИТИЯ: Главная задача французской дипломатии периода Директории заключалась в наиболее выгодном использовании военных побед и в создании вдоль восточной границы республики пояса из зависимых государств, которые обеспечивали бы господство Франции над Центральной Европой и Италией. Италия была для Директории обильным источником продовольствия и денег и удобным путем к рынкам Востока. После потери заатлантических колоний завоевание этих рынков стало основной целью колониальной политики французской буржуазии. Захват Ионических островов в Средиземном море, занятие острова Мальты и экспедиция Бонапарта в Египет были последовательными этапами этой политики. Впрочем, Бонапарт имел и другие планы. Из Египта он хотел угрожать британским владениям в Индии; в связи с этим им было послано письмо с предложением союза султану Майсора Типу-Саибу, сильнейшему индийскому государю, боровшемуся с англичанами за свою независимость. Но письмо было перехвачено и попало в руки англичан. ИТОГИ:Австрия вышла из войны, подписав с Францией мирный договор (февраль1801 г.). К Франции вновь отходили Бельгия и левый берег Рейна, а на севере Италии создавалась зависимая от Франции республика.
Эти государства с древней культурой, которая насчитывает тысячелетия .Она существовала там даже тогда, когда на территории европейских государств бегали дикие племена .Недавно смотрела Виасат хистори очень интересные факты Оказывается в Китае и христианство уже появилось в седьмом веке, оно пришло туда с Ближнего ВостокаПлохо только, что запад, который считает себя колыбелью цивилизации так жестоко обращался с населением этих стран Одна только подлая Великобритания сколько горя принесла этим народам своей империалистической политикой
Після Полтавської битви козацькою Україною прокотилася хвиля царського терору: виносилися смертні вироки мазепинцям, заборонялося друкувати книжки українською мовою, багатьох представників старшинської адміністрації було позбавлено урядових посад і маєтків. Натомість важливі посади надавалися росіянам та німцям, а також тій українській старшині, що зберегла відданість цареві.
Чимало старшини було заарештовано й вислано до Сибіру. Висилали в Росію й сім’ї мазепинців, а на них самих влаштовували справжнє полювання в усіх країнах Європи. Приміром, племінника І. Мазепи Андрія Войнаровського було схоплено в Гамбурзі в жовтні 1716 р. Така сама доля спіткала й генерального осавула Григорія Герцика, якого заарештували у Варшаві. Країнами Європи нишпорили агенти у пошуках Пилипа Орлика та його родини.
Неймовірно тяжким випробуванням для українців стали примусові канальні роботи, будівництво фортифікаційних споруд, військові походи тощо. Дужих нерідко відправляли до Петербурга, Астрахані, на Кавказ. Так, у 1716 р. на спорудження каналу Волга-Дон біля Царицина було відправлено 10 тис. козаків. 1721 р. 10 тис. козаків було відправлено на будівництво Ладозького каналу, а 1722 р. їх замінили нові 10 тис. козаків. Кількість тих, хто повертався, становила 30-60 %; решта козаків і селян вмирала від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо.
Після Полтавської битви значно посилився наступ на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною, гетьманом та простим населенням тощо.
Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.
Объяснение: