Навесні 1638 року почалося повстання нереєстрових козаків на чолі з Яковом Острянином і Карпом Скиданом, яке підштовхнуло до масового селянського виступу на Київщині і Полтавщині.
Після невдалих для повстанських загонів сутичок під містом Лубнами та на річці Сліпоріді основні сили повстанців, з якими були їхні сім'ї, відступили до Жовнина (нині с. Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області), де почали будувати табір.
Хід битви Редагувати
Позиції, зайняті Острянином під Жовнином, поблизу впадіння Сули в Дніпро, були невигідні. На світанку 3 (13) червня, діждавшись підходу інших частин, коронне військо Станіслава «Ревери» Потоцького та загони князя Яреми Вишневецького почали штурм повстанських позицій переважаючими силами і прорвали у кількох місцях оборону, захопивши 8 гармат і багато пороху. Вважаючи дальший опір недоцільним Яків Острянин, зазнавши значних втрат, з частиною козаків відступив з-під Жовнина на Слобідську Україну в межі Московської держави. Повстанці під керівництвом Кудри і Пешти замкнули табір і, оточивши польські кінні корогви, яким удалося до нього прорватися, приступили до їх знищення. Однак Вишневецький почав штурмувати козацький табір, і лише на третій раз зміг, прорвавши табір, дати змогу своїм вийти з пастки. Ніч перервала битву.
Повстанці, що лишилися в таборі, обрали гетьманом Дмитра Гуню і під його проводом відбили штурм ворога. Обидві сторони зазнали значних втрат. Козаки зайняли виступ на березі Сули, який майже з усіх сторін омивався річкою. Стомлене військо всю ніч працювало над його укріпленням. З тієї сторони, де не було річки, було насипано вал. Поляки навпроти козацького валу насипали свій вал, під самим козацьким табором спорудили свої шанці, а наступного дня 4(14 червня) розпочали обстріл козацького табору. Але Станіславу Потоцькому не вдалося зламати опір повстанців. На до коронному військові під Жовнин вирушив з кіннотою польний гетьман Миколай Потоцький. 10 червня у Жовнині стало відомо про наближення ворожого підкріплення. Повстанці спочатку розпочали переговори про капітуляцію, але дізнавшись про наближення з-за Дніпра загону Скидана, перервали переговори. Скидану не вдалося прорватися до оточених товаришів. У запеклій битві він був розбитий і повернувся до Чигирина.
В умовах безупинних приступів поляків в ніч з 11 на 12 червня (або з 21 на 22-ге[1]) козаки Гуні спорудили міст через Сулу і перейшли на два кілометри вниз, туди, де Сула впадає у Дніпро, і в урочищі Старець, над старим Дніпровим річищем, зайняли сильні позиції і там ще майже два місяці тримали оборону.
В то время желание царя Петра торговать с Европой по Балтике требовало расширения путей сообщения, особенно водных. Один из участков Вышневолоцкого водного пути, соединяющего Волгу с Балтийским морем, проходил через Ладожское озеро. Этот участок являлся одним из самых трудных и опасных: частые штормовые ветра на озере стали причиной гибели сотен кораблей с грузом.
В 1765 году в Новой Ладоге было построено Новое устье канала — с целью упрощения судозахода из строящегося напротив Сясьского канала. В 1800—1806 годах в Шлиссельбурге также было построено Новое устье с одним шлюзом.
В Новой Ладоге были установлены три паровых насоса общей производительностью 13 тыс. м³/час для перекачки при необходимости воды из Волхова в канал[5]. В 1836—1842 году в Шлиссельбурге было реконструировано и Новое устье, с устройством двух шлюзов облицованных гранитом и разводного однопролётного моста.
сори я не знаю так что сори