Дру́га Пуні́чна війна́ (звана також римлянами «війно́ю про́ти Ганніба́ла» і ганніба́ловою війно́ю[3]) — війна, що тривала з 218 по 201 до н. е., театрами військових дій якої було Західне Середземномор'я. Це була друга з трьох воєн між колишньою фінікійською колонією Карфагеном і залежними від нього державами проти Римської республіки. Їх називають «Пунічними війнами», від римської назви карфагенян — punici (більш стародавнє — poenici, через фінікійське походження карфагенян). У сучасній історіографії слово «пунічний» (punic) використовується стосовно Карфагена, на відміну від «фінікійський» (phoenician).
1812 году Наполеон двинул против России более чем полумиллионное полчище из контингентов почти всех европейских государств, но потерпел поражение. После этого под главенством России народы Европы постепенно ополчились против Наполеона. Они сознали и усвоили новые начала военного искусства, вызванные к жизни Великой французской революцией, и прибегнули к тем же средствам, при которых до сих пор торжествовал Наполеон. Наполеон долго и искусно сопротивлялся надвигавшейся со всех сторон грозной силе Шестой коалиции, но в итоге потерпел поражение[11].