Незважаючи на своє важливе значення, «Декларація прав людини і громадянина» була лише збірником основних принципів, на яких повинні ґрунтуватися закони держави. В ході революційних перетворень неодноразово робилися спроби створити новий кодекс законів, але вдалося це лише в часи правління Наполео на Бонапарта. Після тривалої і кропіткої роботи юристів в 1804 р. був оприлюднений Цивільний кодекс (Ілл. 5). Пізніше з'явилися кримінальний і комерційний кодекси. Цивільний кодекс набув чинності у Франції і деяких залежних від імперії державах.Він став основою законодав.
У Цивільному кодексі послідовно захищалося право приватної власності: «Власність є право користуватися і розпоряджатися речами абсолютним чином, якщо тільки здійснення цього права не стає заборонене законами або регламентами». Порівняйте ставлення до власності в " декларації
прав людини і громадянина» і Цивільному кодексі. Можна говорити про помітні відмінності між двома документами?
Однак у Цивільному кодексі далеко не завжди дотримувався принцип рівності. Права жінок обмежувалися, влада батька в сім'ї була майже абсолютною.
У Цивільному кодексі сказано: «Чоловік зобов'язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина — послух чоловікові». Чому ця стаття вважається прикладом безправного становища жінок?
Незважаючи на недоліки, Цивільний кодекс гарантував збереження багатьох завоювань Великої французької революції. Перш за все він проголошував рівність можливостей і недоторканність власності.
ответ: Декларація прав людини і громадянина» проголошувала принцип «громадянської рівноправності», фактично, у усіх пунктах, але ми відзначимо кілька статей
Стаття 1 говорить про свободу і рівність всіх людей у своїй гідності та правах.
Стаття 2 говорить про те, що кожна людина має права і свободами незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, політичних переконань, походження, майнового стану і так далі.
Стаття 13 говорить про право кожного на вільне пересування (в 1ом пункті) і на право залишати і повертатися в країну (у 2Ом пункті).
Стаття 15 про право кожної людини на громадянство, і про те, що ніхто не може бути позбавлений громадянства довільно, і про право на зміну громадянства.