ответ:
царское правительство не могло уничтожить только что введённый парламент, из-за 2 объективных причин:
1) в правительстве были сторонники парламентского строя (столыпин, витте)
2) революция, пошедшая на спад могла возобновиться с новой силой
большинство мест в третьей думе были заняты кадетами и октябристами, которые поддерживали царское правительство и не вступали с ним в разногласие. в отличие от первый двух дум, которые были наводнены революционерами (эсеры, меньшевики) и выдавали всё более и более смелые проекты, в особенности проекты аграрной реформы.
объяснение:
думаю что так
ответ:
царское правительство не могло уничтожить только что введённый парламент, из-за 2 объективных причин:
1) в правительстве были сторонники парламентского строя (столыпин, витте)
2) революция, пошедшая на спад могла возобновиться с новой силой
большинство мест в третьей думе были заняты кадетами и октябристами, которые поддерживали царское правительство и не вступали с ним в разногласие. в отличие от первый двух дум, которые были наводнены революционерами (эсеры, меньшевики) и выдавали всё более и более смелые проекты, в особенности проекты аграрной реформы.
объяснение:
думаю что так
Відповідь:
У період спаду першої російської революції 1905–1907 pp. працювали І і II Державні думи. І Державна дума працювала в Петербурзі протягом 27 квітня – 8 липня 1906 р. Ліві партії вибори в Думу бойкотували. Перемогу здобули кадети. У виборах брали участь Українська радикально-демократична партія, Українська народна партія. Серед 102 депутатів від дев'яти українських губерній налічувалось 24 поміщики, 42 селянина, 26 представників міської інтелігенції, 8 робітників, 1 священик. За партійною ознакою 38 депутатів були кадетами і співчуваючими цій партії, 28 – трудовиками. Трудова партія становила не політичну партію, а парламентську фракцію, яка об'єднувала, в основному, безпартійних селянських членів Думи.
Українська думська громада (тобто фракція Державної думи, що складалася з національно свідомих депутатів від губерній України) у складі 45 осіб сформувалася майже негайно. Очолив її адвокат і громадський діяч із Чернігівщини І. Шраг.
Громада вимагала надати Україні в її етнографічних межах політичну автономію, запровадити українську мову в школах, судових і адміністративних органах. Щодо головного питання революції – аграрного – у громаді не існувало єдиної думки. Кадетські депутати відстоювали передачу частини поміщицьких земель селянам за викуп, а селянські підтримували трудовиків – конфіскацію поміщицьких земель і націоналізацію всієї землі. Для висвітлення своєї діяльності в Думі громада заснувала друкований орган – журнал "Украинский вестник", у якому співробітничали М. Грушевський, І. Франко, М. Туган-Барановський. І Дума була розпущена трохи більше, як через 2 місяці від початку її роботи.
На початку 1907 р. царизм дозволив вибори до II Державної думи. Вибори в II Думу не бойкотувалися, а тому її склад значно "полівішав": із 518 депутатів 65 були соціал-демократами (у І Думі – 18), 157 – трудовиками (разом із есерами) порівняно з 94 у І Думі. Серед 102 депутатів від українських губерній налічувалося 40 трудовиків, 34 представники правих партій, по 11 кадетів і соціал-демократів (у тому числі шість членів "Спілки", три меншовики, один більшовик, 1 представник УСДРП). За соціальним станом українські губернії були представлені: 16 – поміщики, 4 – священики, 17 – інтелігенти, 59 – селяни і 6 – робітники. Знову, як і в І Думі, тон задавали селянські депутати. II Дума розпочала роботу 20 лютого 1907 р. і працювала до 3 червня 1907 р.
Пояснення: