Было несколько веских причин почему Россия не приняла участие в Версальской конференции, а именно:
1) Для начала надо вспомнить суть этой конференции, которая заключалась в том, что проигравшим в войне странам предстояло согласиться с решениями победителей. Решения стран – победителей были меркантильными: изменение границ Европы в свою, естественно, пользу и денежные компенсации за разрушения на своих территориях. Поэтому проигравшие страны на конференцию не пригласили, чтобы те не вздумали возражать.
2) Задумали и собрали Версальскую конференцию страны Антанты. А мы помним, что Россия тоже входила в союз Антанты, и тоже должна была участвовать в конференции. Так почему же она не учувствовала?
3) Во-первых, Россия на тот момент очень сильно ощущала враждебное отношение стран Антанты к ее большевистскому режиму. Во – вторых, Россия не претендовала на выплату ей денежной компенсации со стороны противника и не собиралась аннексировать какие-либо территории. Что, в принципе, логично. Своей земли у нас навалом, а денежную компенсацию фиг с кого выдерешь. Поэтому Россия отказалась участвовать в конференции.
План розповіді «Загибель Галицько-Волинського князівства»
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 рік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2. Зміна місця для столиці – Львів (1270 рік).
2.3. Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1301-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльність, як інструмент вирішення конфліктів. Як результат, збільшився вплив держави та присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 рік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом.
4.2. Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія ІІ Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників.
5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною.
5.2. Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4. Смерть Юрія, як завершення доби незалежності Галицько-Волинського князівства