Объяснение тництво. Історія не знає меж, що відділяють одну культуру від іншої. Так епоха Відродження не відмежована різко від культури абсолютизму тництва. Ренесанс не пройшов для Європи безслідно. Нові релігійні напрями продовжують витісняти католицьку церкву. Продовжується боротьба з феодалізмом.
Буржуазії було не вигідно збереження феодального населення, тому вона боролася з пережитками феодалізму. Ідеологи тництва повною мірою відтворювали інтереси буржуазії, що розвивалася. Методами створення буржуазної держави вони вважали реформи, демократичні перетворення суспільства тництво тництво поширилося по всій Європі, досягши свого розквіту у Франції у XIII ст., ставши разом з матеріалістичною філософією ідейним передпосиланням до Великої французької революції 1789 -1793 рр. В той час воно було світоглядом передових людей, що були невдоволені існуванням феодального устрою, абсолютизмом і пов’язаною з ним католицькою церквою.
Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon I Bonaparte; 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) — французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804), імператор Франції (1804—1814, 1815)[12]. Творець однієї з найбільших імперій світу, реформатор і законодавець Європи. Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, Корсика, Франція. Схвально зустрів Французьку революцію[12], став генералом революційної армії (з 1796). Командував французькими військами у війні проти Австрії і П'ємонту (1796—1797), засвідчивши талант великого воєначальника і політика[12]. 1799 року здійснив державний переворот у Франції: полишив владу Директорії, став консулом[12]. 1804 року проголосив Францію імперією, а себе її першим імператором[12]. Запровадив нове законодавство, яке діє у більшості європейських країн. Завдяки перемогам над Австрією, Пруссією, Росією підкорив більшу частину Західної й Центральної Європи[12]. Намагаючись встановити гегемонію на континенті, протистояв Британії та її союзникам. Зазнав серйозних втрат у неуспішній війні з Росією (1812)[12]. Після невдалої битви під Лейпцигом (1813) й здачі Парижа програв війну коаліції Австрії, Пруссії та Росії. 1814 року зрікся престолу, був засланий на Ельбу[12]. 1815 року повернувся в Париж і відновив імператорську владу, але зазнав поразки у битві під Ватерлоо[12]. Вдруге відмовився від престолу, був засланий на британський острів Святої Єлени[12]. Помер у Лонгвуді на Святій Єлені, Велика Британія. Національний герой Франції.
Объяснение тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями тництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя тники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим тники відрізняються від тителів, якими є всі носії освіти і прогресу тництво зародилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.