-розвиток феодального землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми, посилення боярства;
-великі розміри території держави, їхній різний етнічний склад;
-розвиток і піднесення удільних земель, князівські міжусобиці;
-відсутність сталого порядку престолонаслідування тощо;
-сучасні історики роздробленість тлумачать не як розпад держави, а як зміну її устрою та форми правління.
Київську Русь цих часів дослідники називають федеративною монархією.
Форму правління визначають як колективний сюзеренітет: замість одного великого князя владу здійснює об’єднання найвпливовіших князів.
На українських землях сформувалося 5 князівств: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке, згодом утворилося Галицько-Волинське.
2. Неадекватное поведение византийской элиты и неадекватная политика византийских императоров. Надо было во чтобы то ни стало выдавить из Константинополя генуэзцев, опираться на православие и старые имперские традиции управления.
3. Неадекватное поведение византийской элиты и неадекватная политика византийских императоров. Надо было решительней идти на церковную Унию и союз с Западом, перестраивать общество по западным образцам.
4. Предательское и недальновидное поведение стран Запада, которые в свое время вероломно напали на Константинополь, а впоследствии не оказали братьям-христианам необходимой
5. Эпидемии чумы нанесшие Константинополю огромный ущерб и ослабившие потенциал сопротивления.
6. Фатальное невезение. Например, попадание к туркам пушки Урбана, которая при других обстоятельствах могла защите города.
7. Все Империи обречены. Византия выработала свой ресурс и все равно не имела шансов.