Золотая Орда была феодальным кочевым государством. Её население было многонационально, помимо монголов, туда входили многочисленные покоренные народы, которые под владычеством Орды видоизменялись. Например, волжские булгары под властью Орды видоизменились в казанских татар, их культура стала несколько иной.
Экономика Орды была построена на степном скотоводстве и сборе дани с покоренных народов. С Руси, к примеру, дань собирали специальные чиновники, которые назывались баскаками, и некоторые бессовестные русские князья, сотрудничавшие с Ордой, например, Иван Калита.
Золотая Орда не могла похвастаться значимыми культурными достижениями сама по себе, но она впитывала и видоизменяла культур тех народов, которые покоряла. Примером такого видоизменения можно назвать уже упомянутых нами татар.
Отрицательные последствия:
1)Разорение городов,уничтожение деревень,сёл.
2)Огромные человеческие потери,кого не убивали в боях,угоняли в плен.
3)Упадок земледелия,ремесленничества,духовный и культурный кризис.
4)Непомерная дань с разорённых земель в ордынскую казну.
5)Рас болезней,эпидемия чумы.
6)Остановка экономического развития стран,возможность повторных набегов и разорений.
Положительные последствия:
1)Централизация власти на Руси,сплочение против общего врага.
2)Развитие торговли,укрепление межнациональных связей,появление множества торговых путей.
3)Обмен ценностями культуры,новыми технологиями,внедрение новшеств.
4)Усиление безопасности городов,торговых путей,за счёт монголов.
5)Ассимиляция народов,смешение религий,благодаря языческой веротерпимости монголов.
6)Развитие управления государством,систематизация и совершенствование управления.
Объяснение:
Объяснение:
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних в суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.
Культурно-просвітницький рух громад викликав тривогу в урядових колах. Проти громадівців прокотилася хвиля репресій, і в другій половині 1860-х pp. громадівський рух пішов на спад.
На початку 1870-х pp. після деякого послаблення контролю за внутрішнім життям українського суспільства громадівці активізували свою діяльність. Почався другий етап громадівського руху. Цьому сприяв і заснований 1873 р. в Києві Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, який залучив до своєї діяльності велику кількість інтелігенції (понад 200 дійсних членів), зібрав і видав значний за обсягом матеріал з історії, економіки, культури рідного краю.
Громади хоч і утримувалися від політичної діяльності, все ж таки не влаштовували самодержавство. Із прийняттям у 1876 р. Емського акту діяльність громад була заборонена. Частина громадівців виїхала за кордон. Серед них був і Михайло Драгоманов, який упродовж 1878—1882 pp. видавав у Женеві перший український журнал за кордоном «Громада».Просвіта» - українське культурно-освітнє товариство, засноване у Львові групою народовців 8.12.1868. Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Діяльність «П.» регламентувалася статутами, які затверджували загальні збори товариства.
Згідно з першим статутом, "Просвіта" була науково-просвітницькою організацією. Згодом головні зміни полягали в обмеженні наукового характеру діяльності Товариства, яку вирішили зосередити у Товаристві ім. Т. Шевченка (згодом НТШ), заснованому в 1873 році.
Із зміною статуту відпала необхідність у збиранні та виданні етнографічних матеріалів, для чого було створено спеціальну етнографічну секцію.
Основним напрямком діяльності "Просвіти" від початку й до кінця залишалося книгодрукування. Приступаючи до видання книжок для народу, необхідно було вирішити питання тематики та правопису.
Залишаючись єдиною представницею народовського табору, "Просвіта" бере участь в громадсько-політичних акціях Галичини. В 1880 році Товариство організовує святкування 100-річного ювілею скасування панщини в Австрії.