У березні та серпні 1939 року до Війська Польского мобілізували від 100 до 150 тисяч українців. Переважно з Галичини та Волині. Українські солдати становили другу за чисельністю національну групу у польській армії. Їх записували до піхоти та кавалерії. В піхотній дивізії ім. Тадеуша Костюшка 20% становили українці. Тисячі українців під польським прапором воювали проти фашизму аж до переможного завершення війни.
На польській службі перебували і кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Зокрема Павло Шандрук, був у чині підполковника Війська Польського. У вересні 1939 року він виведенням з оточення 29-ї піхотної бригади. За це його відзначили орденом Virtuti Militari – найвищою військовою нагородою у Польщі.
Восени 1939 року в боях за Польщу загинуло майже 8 тисяч польських солдатів української національності. Офіцерів-українців Війська Польського, які опинилися в радянській неволі, не оминула трагічна доля їхніх польських побратимів. Зокрема, деяких з них розстріляли в сумнозвісній російській Катині.
Після поразки Варшави українці воювали у польських частинах і під радянським, і британським командуванням. В більшості це були українці, звільнені з ГУЛАГу, колишні полонені та добровольці з Аргентини. Про відвагу українських солдатів, які діяли у складі Війська Польського, написано у багатьох документах, зокрема і в численних журналістських матеріалах чи навіть у художній літературі. Зокрема, один із найвідоміших польських публіцистів Мельхіор Ваньковіч у своєму епічному репортажі "Битва за Монте-Касіно" відзначив волинянина Івана Савчука, який брав участь у знаменитій битві при Монте-Касіно.
Про участь українців у Війську Польському під час Другої світової війни згадується у матеріалах не лише польських чи українських архівів, а і США, Великої Британії та інших країн світу. Загалом же, про роль українських солдатів у героїчних сторінках польського минулого знають передусім фахівці-історики, і цю тему необхідно значно більше висвітлювати і в українському суспільстві.
Окончание первой мировой войны (подписание Версальского мирного договора в 1919 г.), гражданской войны и иностранной интервенции на территории России создали новые условия в международных отношениях. Важным фактором стало существование Советского государства как принципиально новой общественно-политической системы. Сложилось противостояние между Советским государством и ведущими странами капиталистического мира. Именно эта линия преобладала в международных отношениях 20—30-х годов XX в. Одновременно обострились противоречия между самыми крупнейшими капиталистическими государствами, а также между ними и «пробуждающимися» странами Востока. В 30-е годы расстановку международных политических сил во многом определяла усиливавшаяся агрессия милитаристских государств — Германии, Италии и Японии.
По горизонтали. 1. Первый правитель государства турок-османов. 3. Столица Чехии. 7. Прозвище султана Баязида I. 10. Прозвание правителя Османского государства, захватившего столицу Византии. 11. Гора на юге Чехии, где собирались наиболее решительные сторонники Яна Гуса.По вертикали. 2. Столица Османского государства после падения Византии. 4. Столица турок-османов после завоевания большей части византийских владений в Европе. 5. Одно из течений внутри движения гуситов. 6. Место в Чехии, где в 1434 году развернулись военные действия между различными группами гуситов. 8. Самые решительные сторонники Яна Гуса. 9. Место суда над Яном Гусом и его гибели. ответы по горизонтали: 1. Осман. 3. Прага. 7. Молния. 10. Завоеватель. 11. Табор.ответы по вертикали: 2. Стамбул. 4. Адрианополь. 5. Умеренные. 6. Липаны. 8. Табориты. 9. Констанц.
Объяснение:
У березні та серпні 1939 року до Війська Польского мобілізували від 100 до 150 тисяч українців. Переважно з Галичини та Волині. Українські солдати становили другу за чисельністю національну групу у польській армії. Їх записували до піхоти та кавалерії. В піхотній дивізії ім. Тадеуша Костюшка 20% становили українці. Тисячі українців під польським прапором воювали проти фашизму аж до переможного завершення війни.
На польській службі перебували і кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Зокрема Павло Шандрук, був у чині підполковника Війська Польського. У вересні 1939 року він виведенням з оточення 29-ї піхотної бригади. За це його відзначили орденом Virtuti Militari – найвищою військовою нагородою у Польщі.
Восени 1939 року в боях за Польщу загинуло майже 8 тисяч польських солдатів української національності. Офіцерів-українців Війська Польського, які опинилися в радянській неволі, не оминула трагічна доля їхніх польських побратимів. Зокрема, деяких з них розстріляли в сумнозвісній російській Катині.
Після поразки Варшави українці воювали у польських частинах і під радянським, і британським командуванням. В більшості це були українці, звільнені з ГУЛАГу, колишні полонені та добровольці з Аргентини. Про відвагу українських солдатів, які діяли у складі Війська Польського, написано у багатьох документах, зокрема і в численних журналістських матеріалах чи навіть у художній літературі. Зокрема, один із найвідоміших польських публіцистів Мельхіор Ваньковіч у своєму епічному репортажі "Битва за Монте-Касіно" відзначив волинянина Івана Савчука, який брав участь у знаменитій битві при Монте-Касіно.
Про участь українців у Війську Польському під час Другої світової війни згадується у матеріалах не лише польських чи українських архівів, а і США, Великої Британії та інших країн світу. Загалом же, про роль українських солдатів у героїчних сторінках польського минулого знають передусім фахівці-історики, і цю тему необхідно значно більше висвітлювати і в українському суспільстві.