На Руси называли царями тех, кто по факту правил большими обширными территориями, в которые входило несколько отдельных княжеств. Например, после того, как Московское государство объединило под собой Великое княжество Московское, Тверское, Нижегородское, Рязанское, Смоленское, Новгородские земли, а после того ещё Казанское и Астраханское ханства, Иван IV Грозный принял титул Царя. Этот титул носили все русские правители вплоть до Петра I, который переименовал государство в 1721 году в империю, а сам стал императором.
Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
Объяснение: