А1. Что из перечисленного свидетельствовало о возросшей силе Мос-ковского княжества в конце XIV в.?
1) окончательное прекращение Москвой выплаты дани Орде
2) присоединение к Москве Новгорода и Твери
3) передача Дмитрием Донским владимирского престола сыну без согласия Орды
4) принятие московским князем царского титула
А2. Нашествие на русские земли какого ордынского военачальника относится к 1408 г.?
1) Едигея
2) Мамая
3) Арапши
4) Щелкана
А3. Прочтите отрывок из сочинения В.О. Ключевского и укажите, о каком князе идёт в нём речь.
«Начав княжение чуть не ребёнком, мягкий и благодушный [князь], казалось, совсем не годился для боевой роли, какая ему была суждена. Не раз побитый, ограбленный и заточенный, наконец, ослеп¬лённый, он, однако, вышел из 19-летней борьбы с приобретениями, ко¬торые далеко оставили за собою всё, что заработали продолжительны¬ми усилиями его отец и дед. Когда он вступал на спорный великокняже¬ский стол, московская вотчина была разделена на целый десяток уделов, а когда он писал свою духовную, вся эта вотчина была в его руках».
1) Дмитрий Донской
2) Василий I
3) Иван Калита
4) Василий II
А4. Отметьте одно из последствий московской междоусобицы второй четверти XV в.
1) временное подчинение Москвы Твери
2) замедление хода объединения русских земель
3) распад Московского княжества
4) переход московского престола к новой династии
А5. Какое прозвище в истории получил московский князь Василий II?
1) Мудрый
2) Вещий
3) Окаянный
4) Темный
А6. Какое из перечисленных событий относится к 1453 г.?
1) разгром Орды войсками Тимура
2) заключение унии между Литвой и Польшей
3) падение Константинополя под ударами турок
4) Грюнвальдская битва
А7. Что было одной из причин заключения унии Литвой и Польшей?
1) религиозное единство стран на момент заключения унии
2) стремление Литвы освободиться от власти Золотой Орды
3) необходимость вести совместную борьбу против Тевтонского ордена
4) прекращение династии литовских князей
Часть В
В1. Запишите имя князя, пропущенное в схеме.
У горах Вірменії беруть свій початок дві річки: Євфрат і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.
Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °C у затінку, а засуха тривала по 7–8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3–4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).
Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Коли навесні в горах Вірменії розпочинається танення снігів, обидві річки переповнюються, виходять з берегів і заливають околиці. Особливо небезпечна повінь під час припливу, коли вода в Перській затоці піднімається. Тоді води річок заливають усю країну. Саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.
Если будет полездно поставте 5 звёзд, хорошего дня))