І російська історична наука, і засоби пропаганди видавали за незаперечну істину гасло «Севастополь – місто російської слави». Пов’язували це, насамперед, із подіями Кримської війни 1853–1856 років. Проте, по-перше, Росія у цій війні воювала переважно українськими руками – до 50% війська Імперії складали солдати, матроси і офіцери українського походження, причому матроси-українці складали близько 70% Черноморського флоту. По-друге, Російська Імперія цю війну програла.
При огляді експозиції у музейному Севастопольському комплексі «Михайлівська батарея», підготовленої спільно Музеєм Шереметьєвих і Військово-морським музеєм України [1], значну частину якої становлять матеріали, присвячені подіям Кримської (Східної) війни 1853–1856 рр., я звернув увагу на один, здавалося б, звичайний і не дуже прикметний фотознімок, зроблений, ймовірно, 1904 р. На ньому зображені понад 40 сивих й бородатих ветеранів війни, колишніх матросів Чорноморського флоту, які були зібрані до урочистих заходів з нагоди 50-ї річниці оборони Севастополя.
