Архитектура ренессанса интеллектуальна, основана на геометрии, логике, симметрии и простоте. У нее правильные и приятные пропорции.
Стиль барокко же обращается к широкой аудитории через наигранные эмоции и разнообразные спецэффекты, он увлекает со всей своей страстью, опьяняет, возбуждает.
Для этих стилей характерны колонны, арки, купола, антаблементы. Архитекторы ренессанса использовали их чтобы подчеркнуть стабильность и устой. А мастера барокко закручивали колонны в спирали, заставляли классические элементы двигаться, ломали фронтоны.
Відповідь:Великобританія - острівна країна, що розташована на північному сході Євразії. Межує з Бельгією, Люксембургом, ФРН, Іспанією, Швейцарією, Ірландією, Монако, Андорою. Більш північніше розташування Великобританії сприяє холоднішому клімату (помірний, морський). У Великобританії є значні запаси нафти, які добувають на шельфі Північного моря, а також каоліну, калійної і кам'яної солі. Решта корисних копалин - кам'яне вугілля, залізна руда, олово, свинцево-цинкова руда відігравали велику роль у минулому. Країна багата на гідроресурси, їй характерна густа мережа річок: Северн, Темза, Мереей, Трент, Уай та інші. Ґрунти на півдні і заході переважно гірсько-лісові і підзолисті, на сході і південному-сході - бурі-лісові, в південно-східній частині Англії - перегнійно-карбонатні і алювіальні.
Німеччина розташована в центрі Європи. На півночі країна виходить до Північного і Балтійського морів, на сході межує з Польщею, Чехією, на заході - з Нідерландами, Бельгією, Францією, Люксембургом, на півдні - з Швейцарією і Австрією, на півночі - з Данією. Клімат помірний з переходом від морського до помірно-континентального. За особливостями рельєфу країну можна поділити на три частини: Північне німецьку низовину, Середньонімецькі гори, підвищену Південну Німеччину. Найбільшу протяжність у межах країни мають річки: Рейн, Дунай та Ельба. Головним багатством Німеччини є кам'яне та буре вугілля (Рурський та Саарський басейни). Рурський басейн посідає за запасами перше місце в Західній Європі. Є також великі запаси калійних солей. Промислове значення мають поклади будівельних матеріалів.
Второй шведский крестовый поход — военные действия шведов в восточной Прибалтике в 1240—1250 годах против финского племени емь, осложнённые столкновениями с Новгородской республикой.
Объяснение:
В декабре 1237 года, когда началось разорительное монгольское нашествие на Русь, римский папа Григорий IX провозгласил второй крестовый поход в Финляндию (вторично после призыва 1232 года), а в июне 1238 года датский король Вальдемар II и магистр Тевтонского ордена Герман Балк договорились о разделе Эстонии и военных действиях против Руси в Прибалтике при участии шведов[1].
В июле 1240 года шведский флот во главе с Ульфом Фаси вошёл в Неву с целью захвата Ладоги в устье Волхова и занял выжидательную позицию (ливонский поход на Русь начался лишь в августе). Новгородский князь Александр Ярославич силами своей дружины и успевшего лишь частично собраться ополчения атаковал шведский лагерь и одержал победу (15 июля). В составе войск, участвовавших в Ледовом побоище (1242), немецкими хрониками упомянуто войско короля (вероятнее всего датского)[2].
В 1248 году Биргер стал ярлом и в 1249—1250 годах окончательно покорил емь, основав крепость Тавастгус в её землях, тем самым выйдя на границы Новгородской земли в Карелии. Столкновения с новгородцами носили частный характер[3].