Жидовствующие - это собирательное название нескольких еретических течений, проповедовавших (под влиянием жидов, т.е. иудеев) строгое единобожие (могло сводиться к отрицанию Троицы) и "дорогой церкви".
Стригольники - приблизительно то же учение, только другой индивидуальный состав.
Жидовствующие, по словам их противников, отрицали монашество и церковную иерархию, отвергали поклонение иконам, мощам и кресту. Строгие монотеисты, они не признавали божества Иисуса Христа, полагая его сыном человеческим, и пророком, подобным Моисею. По некоторым свидетельствам, не верили они и в загробную жизнь. Кроме того, жидовствующие не принимали исчисленную дату конца света, которого многие тогда ожидали в 7000 году «от сотворения мира» (1492 от «Рождества Христова»). В счислении лет от сотворения мира они опирались на еврейский календарь, а не на принятый на Руси счёт, воспринятый от византийских хронографов.
стригольники выступали против платы за посвящение в духовный сан,отвергали церковные обряды возрождая язычество(поклонялись земле,небу...)
жидовствующие не принимали поклонение иконам и кресту,отрицали монашество.у них было строгое единобожие и непризнание Иисуса,считая его сыном человеческим.отрицали загробную жизнь.Православное духовенство не допусили чтобы жидовствующие подорвали авторитет церкви и в 1490 году -церковный собор признал виновными в ереси новгородских священиков.Их отлучили от церкви и лишили сана,а руководителей бросили в тюрьму.
Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних
зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.
За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів нищити.