Дата:6 квітня — 29 травня 1453 падіння Константинополя.
Оборона Константинополя (грец. Ἅλωσις τῆς Κωνσταντινουπόλεως, Halōsis tēs Kōnstantinoupoleōs) — битва, що відбувалася між християнською Візантійською та ісламською Османською імперіями за володіння Константинополем. Почалася 6 квітня з облоги візантійської столиці турками-османами під командуванням султана Мегмеда II. Православних захисників, яких очолював імператор Костянтин XI, підтримали католицькі держави Венеції, Генуї та Святий Престол. Облога міста тривала 53 дні. 29 травня 1453 року, завдяки артилерії, мусульманські війська взяли Константинополь штурмом. Його падіння поклало край існуванню Візантійської імперії, перервало 1500-літню греко-римську традицію регіону й завдало великого удару по європейському християнському світу, насамперед православ'ю. Османи перенесли свою столицю до Константинополя, який перейменували на Стамбул. Перемога утвердила турецьке панування в східному басейні Середземномор'я та Балканах. У європейській історіографії падіння Константинополя вважається епохальною подією, що завершує добу середньовіччя. В турецькій традиції називається завоювання Стамбулу (тур. İstanbul'un2 квітня — 5 квітняРедагувати
Передові загони турків вийшли до міста 2 квітня, відразу ж після свята Воскресіння Христового. Жителі міста негайно зробили вилазку і вбили кілька турків. Однак наближення всього турецького війська змусило ромеїв відійти до міста, зруйнувати мости через рови і закрити міські ворота. Імператор Костянтин також наказав протягнути ланцюг через Золотий Ріг.
5 квітня до столиці підійшла основна частина турецької армії.
6 квітня Константинополь був повністю блокований. Першими діями турецької армії були атаки на форти, що знаходилися поза міськими стінами. Один з грецьких фортів перебував у Ферапіі, на пагорбі біля берегів Босфор а, інший — у селі Студіос на березі Мармурового моря. Форт в Ферапії захищався два дні, форт у селі Студіос був зруйнований турецькими артилеристами протягом декількох годин. Захисники фортів що залишилися в живих були демонстративно посаджені на палю на очах обложених городян Константинополя. Тільки вежа на острові Прінкіпос чинила опір. Але і це укріплення було взято турками, захисники башти були перебиті, а жителі міста продані в рабство (Халконділ Лаонік).
6 квітня — 18 травняРедагувати

Облога міста
Перша половина квітня пройшла в незначних сутичках. 9 квітня турецький флот підійшов до ланцюга, що перекривав Золотий Ріг, але був відбитий і повернувся до Босфору. 11 квітня турки сконцентрували важку артилерію навпроти стіни над руслом річки Лікоса і почали бомбардування, яке тривало 6 тижнів. Важкі гармати постійно сповзали зі спеціальних платформ у весняну багнюку. Потім турки підвезли дві величезні бомбарди, одна з яких, названа Базилікою, була побудована відомим угорським інженером Урбаном і спричиняла величезні руйнування в стінах укріплень Константинополя. Бомбарда, побудована Урбаном, мала ствол довжиною 8 — 12 метрів, калібр 73 — 90 сантиметрів та металу 500-кілограмові ядра.[2]25 травня султан Мехмед зібрав раду, на якому було, всупереч думці маловірів, прийнято рішення про генеральний штурм міста. 26 і 27 травня Константинополь був підданий сильному бомбардуванню. Турецькі артилеристи спорудили спеціальні платформи ближче до стіни і витягнули на них важкі гармати, щоб стріляти по стінах в упор.
28 травня 1453 року, в понеділок, оголошений день відпочинку в турецькому таборі, щоб воїни набралися сил перед вирішальним боєм. Поки солдати відпочивали, султан планував, кому куди наступати. Вирішальний удар наносився в районі річки Лікос, де стіни були сильно зруйновані. Турецький флот повинен був висадити матросів і на узбережжі Мармурового моря, і на узбережжя Золотого Рогу, де ті повинні були штурмувати стіни, відволікаючи греків від місця головного удару. Особливий загін Заганос-паші повинен був пройти по понтонного мосту через Золотий Ріг
2)Колизей - это символ Рима и его вековой истории. Он является самым большим и красивым стадионом античного мира. Колизей был построен в виде амфитеатра в I веке нашей эры императорами Веспазиано и Тито с целью популяризации боев гладиаторов. Торжества по случаю открытия Колизея продолжались сто дней.
3)До того как римляне непосредственно столкнулись с греками, которые оказали такое подавляющее влияние на их религиозные представления, другой народ, более близкий территориально, обнаружил перед римлянами свое духовное превосходство. Это были этруски, народ неведомого происхождения, удивительная культура которого сохранилась поныне в тысячах памятников и обращается к нам не непонятном языке надписей, не похожем ни на один язык мира. Они занимали северо-западную часть Италии, от Апеннин до моря, - страну плодородных долин и солнечных холмов, сбегающую к Тибру, реке, которая соединяла их с римлянами.
Подробнее здесь :
http://revolution.allbest.ru/culture/00267891_0.html
Что же касается римской архитектуры, то и здесь не обошлось без заимствований. Также как и в религиозных верованиях, заимствования проходили в несколько этапов и использовался опыт нескольких народов. Учителями римлян были этруски. Именно они научили строить здания, но очень скоро римляне превзошли их в этом искусстве. Они стали лучше пользоваться материалами, употреблявшимися уже и раньше, при новые, усовершенствовали строительства.
Первые шаги римской художественной литературы связаны с рас в Риме греческой образованности Ранние римские писатели подражали классическим образцам греческой литературы, хотя ими были использованы римские сюжеты и некоторые римские формы.
Искусство древнего Рима, как и древней Греции, развивалось в рамках рабовладельческого общества, поэтому именно эти два основных компонента имеют ввиду, когда говорят об "античном искусстве". Искусство Рима считают завершением художественного творчества античного общества. Правомерно утверждать, что, хотя древнеримские мастера продолжали традиции эллинских, все же искусство древнего Рима - явление самостоятельное, определявшееся ходом и ходом исторических событий, и условиями жизни, и своеобразием религиозных воззрений, свойствами характера римлян, и другими факторами.
Римское искусство как особое художественное явление стали изучать лишь в ХХ веке, по существу только тогда осознав всю его самобытность и неповторимость. И все же до сих пор многие видные антиковеды полагают, что история римского искусства еще не написана, еще не раскрыта вся сложность его проблематики.
.
1)Основой для живописи чаще всего служили стены с барельефами. Краски наносились на оштукатуренные стены. Размещение росписей подчинялось строгим нормам, которые диктовали жрецы. Неукоснительно соблюдались такие принципы, как правильность геометрических форм и созерцание природы. Живопись Древнего Египта всегда сопровождалась иероглифами, поясняющими смысл изображаемого и композиция. В египетской живописи все элементы композиции выглядят плоскими. Когда требуется представить фигуры вглубь, художники накладывают их друг на друга. Рисунки распределяются горизонтальными полосами, которые разделены линиями. Самые важные сцены всегда располагаются в центре.Изображение человеческой фигуры. Египетские рисунки людей в одинаковой степени включают черты в фас и в профиль. Для соблюдения пропорции художники чертили на стене сетку. Более древние образцы состоят из 18 квадратов (4 локтя), в то время как более новые насчитывают 21 квадрат. Женщины изображались с бледно-желтой или розовой кожей. Для создания мужского образа применялся коричневый или темно-красный цвет. Людей было принято изображать в расцвете лет.
Египетской живописи свойственен так называемый «иерархический» взгляд. К примеру, чем выше социальный статус изображаемого человека, тем больше размер фигуры. Поэтому в сценах битвы фараон нередко выглядит гигантом. Изображения людей можно разделить по архетипам: фараон, писец, ремесленник и т.д. Фигуры низших социальных слоев всегда более реалистичны и динамичны.
Применение цвета. Художники следовали заранее установленной программе, а значит каждый цвет имел определенную символику. Считается, что истоки значения цветов египетской живописи были в созерцании цветовых переливов Нила
Объяснение: