Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напів голодним існуванням і звичайно веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провину учнів карали багатьма або обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання. Вважалося, що заняття краще запам'ятовується, якщо студента періодично бити збереглося дуже багато середньовічних посібників в яких учні рекомендувалося побити,пороти
Батогом або тягати за вуха. Перепадало деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців які не виявили ретельності, поруч не завжди знаходився хлопчик для биття, які брали на себе весь гнів викладачів. Традиція посвята у студенти була дуже популярною і в середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів"Manule Scolarium", датованим кінцем 15 століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело бути всім, крім того, над ким знущалися. На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в 16 столітті в Оксфорді, після чергової п'ятихатки студент і заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого. Дуже часто тяга до знань призводило до того, що студенти, який не задовольнившись практикумпо анатомии вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деяке крали трупи. Німецький письменник Томас Платтер старший , який жив у 16ст. Розповідав, як будучи студентом крав свіжу закопани труби з кладовища тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того що охоронці побачивши когось біля могили, стріляли з арбалетів без попередження. Мабуть в усі часи любили повеселитися і випити.
Объяснение:
Игнатий (1540-1620) - патриарх Московский и всея Руси (1605-1606). Грек по происхождению. Прибыл в составе церковного посольства от константинопольского патриарха в 1595 г. Участвовал в коронации Бориса Годунова. В начале XVII вт был поставлен Рязанским архиепископом. После смерти Бориса Годунова перешел на сторону Лжедмитрия I. Еще до вступления самозванца в Москву приводил к присяге в Туле его сторонников. 30 июня 1605 г. по приказу* нового царя был возведен на патриарший престол вместо изгнанного Иова. 21 июля 1605 г. венчал Лжедмитрия на царство. В марте 1606 г. назначил Ростовским архиепископом Филарета Романова. Активный противник католицизма. После убийства Лжедмитрия по приказу Василия Шуйского был низложен и заключен в Чудов монастырь. В 1610 г. поддержал Лжедмитрия II. В 1611 г. был освобожден из монастыря польскими властями Москвы и выехал в Польшу, где отказался от православия. Умер в одном из униатских монастырей. Имя Игнатия исключено из официальных списков московских первосвященников как лжепатриарха. '