Урарту (значения).
Ура́рту (Арара́т, Биайнили, Ва́нское ца́рство, урартск. KURbi-a-i-na, арм. Ուրարտու, тур. Urartu, перс. اورارتو) — древнее государство в Юго-Западной Азии, располагавшееся на территории Армянского нагорья (современные Армения, восточная Турция, северо-западный Иран и Нахичеванская АР Азербайджана) и занимавшее главенствующее положение среди государств Передней Азии в первой четверти I тысячелетия до н. э. В первой половине VIII века до н. э. Урарту взяло верх над своим постоянным соперником — Ассирией[1]
Историческое государство
Урарту
Urartu 743-ru.svg
Урарту в период наибольшей территориальной экспансии в 743 г. до н. э.
— 590 до н. э.
Столица
Арзашкун, Тушпа
Язык(и)
Урартский, хурритский, лувийский, протоармянский
Официальный язык
урартский язык
Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе
Существование Урарту как союза племён документально подтверждено с XIII века до н. э., как государства — с IX века до н. э. Урарту прекратило существование в VI веке до н. э.
Государство Урарту оказало сильное культурное влияние на страны, расположенные в северной части Передней Азии и в Закавказье, являлось посредником в связях между государствами Востока и населением Северного Кавказа и Причерноморья[1].
Племена, населявшие Урарту, участвовали в этногенезе армян[2][3].
Відповідь:
Раннє християнство поширювалось завдяки проповіді Євангеліє учениками Христа Апостолами. Ними були написані книги Нового Завіту та сформована християнська община.
27 — 30 р. — діяльність Ісуса Христа.
34 — 36 рр. — диво на шляху в Дамаск. Навернення апостола Павла в християнство.
Общини первісного християнства складалися з бідних людей. Представників заможних класів були одиниці, і вони не відігравали особливої ролі в общинах. У цьому розумінні первісне християнство було релігією пригноблених. Церкви, — у сучасному розумінні як окремої будівлі для збирання членів общин — не було. Збиралися в приватних приміщеннях.
У період раннього християнства в общини дедалі більше почали вливатися заможні люди, які утворювали всередині общин особливий соціальний поволі захопили керівництво ними. Християнські общини, які почали називатися парафіями, об'єдналися в значніші одиниці — єпископії на чолі з єпископами та митрополії на чолі з митрополитами. Таким чином, це стало початком виникнення церковного духівництва, і з часом відбувалось закріплення такого порядку речей.
Пояснення:
...