Объяснение:Історично становлення нашої країни відбувалося протягом багатьох віків. За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на вільне і незалежне життя. Сьогодні ж 1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності. Проте важливо пам’ятати історичні постаті та події для того, щоб не забувати про шлях, який довелося подолати українській державі в своєму становленні.
Книжки представлені на виставці:
Андрухів, І. Кость Левицький: політик, громадський діяч, правник (1859 - 1941): монографія / І. Андрухів, С. Сворак, В. Ковалик. — Надвірна: Надвірнян. друк., 2009. — 104 с. — ISBN 978-966-7524-68-5. — укp.
Проаналізовано культурно-просвітницьку та громадсько-політичну, наукову й адвокатську діяльність видатного галицького політика, першого голови уряду ЗУНР К.А. Левицького на підставі документальних і архівних джерел. Висвітлено питання підготовки української національно-демократичної революції 1 листопада 1918 р., участі у державотворчих процесах ЗУНР, історі ї політичної та національно-визвольної діяльності українців Галичини.
Шифр зберігання книги/журналу в НБУВ: ВА723170
Богуславський, О. В. Преса міжвоєнної української еміграції і боротьба за незалежність України: історичний шлях, досвід, дискусії : монографія / О.В. Богуславський. — Запоріжжя: Просвіта, 2008. — 452 c. — ISBN 978-966-653-217-9. — укp.
На підставі дослідження джерельного газетно-журнального матеріалу комплексно проаналізовано особливості становлення та функціонування преси української міжвоєнної еміграції в Європі 1919 - 1939 рр., а також розвиток політичної полеміки та дискусії як форм публіцистики. Охарактеризовано публіцистику М.Грушевського, В.Винниченка, В.Липинського, Є.Чикаленка. Розкрито тенденції та специфіку державотворчих концепцій різних політичних груп, основні суперечності між ними, а також їх вплив на еміграційне суспільство.Обоснованы организационно-экономические механизмы формирования региональной инновационной энергетики.
Шифр зберігання книги/журналу в НБУВ:ВА698045
Бойко, М. П. Гуманістичний аспект формування національної культури України в умовах глобалізації (в контексті ідей Кирило-Мефодіївського товариства, Д.Донцова, М.Драгоманова) : монографія / М. П. Бойко ; Дніпродзерж. держ. техн. ун-т. — Дніпродзержинськ, 2008. — 260 с. — Бібліогр.: с. 251-260. — ISBN 978-966-8551*-57-4. — укp.
Наведено результати історико-філософського дослідження філософських і політичних поглядів членів Кирило-Мефодіївського товариства. Визначено об'єктивні та суб'єктивні закономірності формування їх ідей. Висвітлено концептуальний зміст їх ідеологічних розробок в контексті перспектив формування національної ідеології та психології українців. Проаналізовано розвиток ідей національної самосвідомості, культури, українського державотворення в працях М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша, Г.Андрузького, М.Драгоманова, Д.Донцова.ганизационно-экономические механизмы формирования региональной инновационной энергетики.
Шифр зберігання книги/журналу в НБУВ: ВА701706
Бойко, М. П. Кирило-Мефодіївське товариство: філософські та культурологічні ідеї національної самосвідомості та державотворення : монография. / М. П. Бойко ; Дніпродзерж. держ. техн. ун-т. — Дніпродзержинськ, 2006. — 451 с. — ISBN 966-8551-31-1. — укp.
Розглянуто питання становлення національної самосвідомості українського народу. Висвітлено духовно-культурний аспект розвитку національного відродження в Україні. Проаналізовано теоретичні джерела становлення слов'янської ідеології в філософських ідеях членів Кирило-Мефодіївського товариства, культурно-історичні умови створення слов'янської федерації. Визначено перспективи формування громадянського суспільства в країні.
Шифр зберігання книги/журналу в НБУВ: ВА676201
Боярська, З. І. Історія держави і права України: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / З. І. Боярська ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2001. — 278 с. — ISBN 966-574-251-5. — укp.
Висвітлено процеси виникнення державності на території України, починаючи з рабовласницької доби, до сучасного періоду державотворення. Розглянуто процеси інституалізації державних структур і простежено історичну еволюцію норм інститутів права. Досліджено загальні закономірності державно-правових явищ, визначено їх особливості за різних історичних умов.основаны организационно-экономические механизмы формирования региональной инновационной энергетики.
Шифр зберігання книги/журналу в НБУВ: ВА612642
Вегеш, М. М. Михайло Грушевський: деякі аспекти наукової і політичної діяльності / М. М. Вегеш, Л. В. Горват ; Ужгород. держ. ун-т. — Ужгород, 1998. — 38 с. — укp.
Государство Караханидов.
Так было положено начало новой тюркской империи в Средней Азии и Кашгарии, названной в науке государством Караханидов.
Единое централизованное государство занимало обширную территорию от Жетысу до Испиджаба на западе и до Кашгара на востоке.
Столицей государства Караханидов стал город Баласагун.
Основателем государства являлся внук Бильге Кул Кадыр-хана Сатук Богра-хан (915-955 гг.). Приняв ислам и пользуясь поддержкой династии Саманидов, он одержал победу над своим родственником Огулшаком, правившим Таразом и Кашгарией, и подчинил их себе.
В 955 году к власти пришел его сын Муса. С целью укрепления своей власти в 960 году он объявил исламскую религию государственной. Столицей стал город Кашгар
Государство Караханидов умело использовало в своих целях внутренние распри и слабость соседних стран.
Так, во второй половине X века Хасан Богра-хан без особого сопротивления захватил Испиджаб, затем он завоевал столицу государства Саманидов Бухару и Самарканд.
Вновь возобновляются завоевательные походы в конце X века. В 992 году сын Хасана Богра-хана Жусип (Юсуф) завоевал Хотан, а сын Али Арслана Насыр ибн Али в 996 году совершил поход на Мавераннахр. Таким образом, государство Караханидов полностью захватило Мавераннахр.
Государство Караханидов состояло из двух владений - Восточного и Западного ханств.
Территория Восточного ханства включала в себя Жетысу и Восточный Туркестан. Столицей был город Орда (Кара Орда, Куз Орда) близ города Баласагун, а позднее - город Кашгар.
К Западному ханству относился Мавераннахр. Столицей являлся сначала Узгенд, а затем Самарканд.
Традиционно Восточное ханство считалось основной частью государства Караханидов.
Всем государством правил «хан ханов», зачастую именовавшийся тамгач-ханом. Все земли считались собственностью правящей династии.
Одной из разновидностей землевладения была икта - земельный надел, пожалованный хаканом своим приближенным. Землевладельцев называли иктадарами.
Другой разновидностью гнета в период государства Караханидов была коммендация. Смысл ее состоял в следующем: «слабый (человек) передает под покровительство сильного свой земельный участок, чтобы он (сильный) защищал его».
В основе структуры Караханидского государства лежала феодальная по своей сути удельная система. Удельная система порождала междоусобицы, сопровождавшиеся частой сменой правителей.
Междоусобицами в государстве Караханидов воспользовался сельджукский султан Малик- шах. В 1089 году он захватил столицу Западного ханства Самарканд, а затем - Бухару.
В 30-х годах XII века с востока в Жетысу вторглись войска каракитаев. В сражении в Катуанской степи близ города Самарканд в 1141 году они разгромили войска сельджуков и Караханидов
Вследствие ослабления сельджуков начало усиливаться государство Хорезм. Разгромив на берегах реки Талас каракитаев хорезмский шах Мухаммед-шах, возвратившись в Самарканд, казнил караханидского хакана.
Тем временем Восточное ханство захватывает найманский хан Кучлук. Государство Караханидов, просуществовавшее около двух веков, пало.
Прямое отношение к истории Казахстана имеет история государств найманов, кереитов, жалаиров (джалаиров
Объяснение:
вот