У ранній Новий час значна частина людства здійснила нечуваний за значенням і важливістю стрибок у своєму розвитку, залишивши в минулому «славне» Середньовіччя. Зміни торкнулися всіх сторін організації людського суспільства та його повсякденного життя. Настав час підбивати підсумки.
Варто пригадати! 1. Які країни Західної Європи у XVIII ст. слід вважати найбільш розвинутими? 2. У чому, на ваш погляд, полягають причини відставання країн Сходу від розвинутих європейських країн? 3. Які наукові відкриття раннього Нового часу, на вашу думку, можна назвати революційними?
Світ у Новий час.
Завдяки Великим географічним відкриттям у світі майже не залишилося земель, невідомих людству. Були встановлені зв’язки між більшістю цивілізацій Європи, Азії, Африки та Америки. Проте саме в Новий час стає зрозумілим, що країни Європи випереджають інші держави за економічним розвитком та військовою міццю, тому європейці почали не тільки торгувати з іншими країнами Америки, Африки та Азії, але й захоплювати їхні землі. Уже в XVI ст. виникають перші колоніальні імперії — Іспанська та Португальська. Згодом колонії почали захоплювати інші країни Західної Європи — Англія, Франція, Нідерланди. За рахунок захоплення Сибіру значно зросли володіння Росії, яка перетворилася на найбільшу за площею державу світу. Правителі європейських держав дивилися на весь інший світ, як на власну «законну» здобич та джерело прибутку.
Молода держава Сполучених Штатів Америки, яка виникла в боротьбі з Англією, намагалася зберегти незалежність та демократичний устрій. Крім того, багато зусиль докладалося на освоєння безмежного простору земель, які в доколумбові часи належали індіанцям. Рабство й ставлення до чорношкірих рабів розкололи американське суспільство навпіл. Здавалося, що громадянська війна була неминучою.
На відміну від Європи, великі держави Сходу не брали участі в завоюванні світу. Розвиток цих країн гальмувало панування традиційних економічних відносин, релігійні забобони та необмежена влада монархів. Навіть Османська імперія, яка ще в XVII ст. становила загрозу для європейських столиць, наприкінці наступного століття вже не могла змагатися з європейськими імперіями й почала втрачати свої володіння.
Конференция определила условия вступления СССР в войну против Японии через два-три месяца после окончания войны в Европе. Было решено созвать 25 апреля 1945 г. в Сан-Франциско конференцию Объединенных Наций для принятия текста Устава ООН. Крымская конференция приняла «Декларацию об освобожденной Европе» и итоговый документ «Единство в организации мира, как и в ведении войны». Оба документа намечали конкретные совместные действия по уничтожению фашизма и переустройству Европы на демократических началах.
Итог совместным действиям СССР, США и Англии во Второй мировой войне подвела Потсдамская конференция (17 июля - 2 августа 1945 г.). Делегацию СССР возглавил И.В. Сталин, США - президент Г. Трумэн, Великобритании - сначала У. Черчилль, а с 29 июля новый премьер-министр К. Эттли. Главный вопрос конференции - вопрос о будущем Германии. В отношении ее был принят так называемый «план 3-х Д»; демилитаризации, денацификации (ликвидация нацистской партии) и демократизации Германии. Был урегулирован вопрос о германских репарациях. На конференции союзники подтвердили свое согласие о передаче СССР города Кенигсберга с прилегающими к нему районами и пришли к соглашению о западной границе Польши. Советская делегация подтвердила в Потсдаме заключенное в Ялте соглашение о вступлении СССР в войну против Японии в согласованные сроки. Был учрежден также Совет министров иностранных дел (СМИД), на который союзники возложили подготовку мирного урегулирования, в первую очередь составление мирных договоров с Италией, Румынией, Болгарией, Венгрией и Финляндией. Конфедерация подтвердила намерение союзных держав предать суду нацистских преступников.
Несмотря на согласованные решения, Потсдамская конференция показала, что у морских держав есть собственная программа действий в Германии, отличная как от советских предложений, так и от взятых ими на себя обязательств. В дни работы конференции в США был произведен первый опытный взрыв атомной бомбы, которую американцы вскоре применили в Японии, варварски уничтожив сотни тысяч людей в городах Хиросима и Нагасаки без всякой военной необходимости. Это было попыткой угрожающего политического воздействия на СССР, провозвестником приближения эры «холодной войны».
У ранній Новий час значна частина людства здійснила нечуваний за значенням і важливістю стрибок у своєму розвитку, залишивши в минулому «славне» Середньовіччя. Зміни торкнулися всіх сторін організації людського суспільства та його повсякденного життя. Настав час підбивати підсумки.
Варто пригадати! 1. Які країни Західної Європи у XVIII ст. слід вважати найбільш розвинутими? 2. У чому, на ваш погляд, полягають причини відставання країн Сходу від розвинутих європейських країн? 3. Які наукові відкриття раннього Нового часу, на вашу думку, можна назвати революційними?
Світ у Новий час.
Завдяки Великим географічним відкриттям у світі майже не залишилося земель, невідомих людству. Були встановлені зв’язки між більшістю цивілізацій Європи, Азії, Африки та Америки. Проте саме в Новий час стає зрозумілим, що країни Європи випереджають інші держави за економічним розвитком та військовою міццю, тому європейці почали не тільки торгувати з іншими країнами Америки, Африки та Азії, але й захоплювати їхні землі. Уже в XVI ст. виникають перші колоніальні імперії — Іспанська та Португальська. Згодом колонії почали захоплювати інші країни Західної Європи — Англія, Франція, Нідерланди. За рахунок захоплення Сибіру значно зросли володіння Росії, яка перетворилася на найбільшу за площею державу світу. Правителі європейських держав дивилися на весь інший світ, як на власну «законну» здобич та джерело прибутку.
Молода держава Сполучених Штатів Америки, яка виникла в боротьбі з Англією, намагалася зберегти незалежність та демократичний устрій. Крім того, багато зусиль докладалося на освоєння безмежного простору земель, які в доколумбові часи належали індіанцям. Рабство й ставлення до чорношкірих рабів розкололи американське суспільство навпіл. Здавалося, що громадянська війна була неминучою.
На відміну від Європи, великі держави Сходу не брали участі в завоюванні світу. Розвиток цих країн гальмувало панування традиційних економічних відносин, релігійні забобони та необмежена влада монархів. Навіть Османська імперія, яка ще в XVII ст. становила загрозу для європейських столиць, наприкінці наступного століття вже не могла змагатися з європейськими імперіями й почала втрачати свої володіння.