Золота́ Орда́ (Улус Джучі, тюрк. Улу Улус — Велика Держава) — кочова держава, що існувала між 1240–1502 роками у степах Східної Європи, Західної Молдови, Центральної Азії та Західного Сибіру[3]. Виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії нащадків Чингісхана і називалась улусом Джучі, старшого сина Чингісхана. Назва «Золота Орда» походить від назви в московських літописах XVI століття як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). У східних літописних джерелах улус Джучі називався Дешт-і-Кипчак, Білою ордою (Ак-орда) та Синьою ордою (Кок-орда). Керувалася прямими нащадками Джучі, що носили титул ханів, а з кінця 14 століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда Іхена[3]. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Велика Орда, Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.
Объяснение:
Рабы жили очень бедно и практически никаких прав не имели, каждый день из жизни рабов был похож как две капли воды. Рабы вставали рано утром ,рабов , будили и кормили различной похлебкой , иногда давали кусок хлебы и немного воды.Раб очень тяжело работал, поскольку рабов тогда не считали за людей, пока они не валились из ног. Господин мог побить своего раба ,если тот плохо выполняет свою работу.Весь день рабы пробыли на плантации, а затем их увозили обратно в барак. Вечером кормили, и рабы ложились спать.