В конце 20 начале 30-х годов международная обстановка существенно изменилась. Глубокий мировой экономический кризис, начавшийся в 1929 г., вызвал серьезные внутриполитические изменения во всех капиталистических странах. С учетом этих факторов в 1933 г. Советское правительство определило новые задачи своей внешней политики: отказ от участия в международных конфликтах, особенно имеющих военный характер; признание возможности сотрудничества с демократическими западными странами для сдерживания агрессивных устремлений Германии и Японии (политика "умиротворения"); борьба за создание системы коллективной безопасности в Европе и на Дальнем Востоке.
В первой половине 30-х годов СССР добился дальнейшего укрепления своих позиций на международной арене. В конце 1933 г. США признали Советский Союз и между двумя странами были установлены дипломатические отношения. Нормализация политических отношений между США и СССР благоприятно сказалась на их торгово-экономических связях. В сентябре 1934 г. Советский Союз был принят в Лигу Наций и стал постоянным членом ее Совета. В 1935 г, были подписаны советско-французский и советско-чехословацкий договоры о взаимо на случай любой агрессии против них в Европе.
Однако в середине 30-х годов во внешнеполитической деятельности советского руководства наметился отход от принципа невмешательства в международные конфликты. В 1936 г. СССР оказал правительству Народного фронта Испании оружием и военными специалистами для борьбы с генералом Ф. Франко. Ему, в свою очередь, оказывали широкую политическую и военную поддержку Германия и Италия. Франция и Англия придерживались нейтралитета. Ту же позицию разделяли и США, запретив испанскому правительству закупать американское оружие. Гражданская война в Испании закончилась в 1939 г. победой франкистов.
Политика "умиротворения", проводимая западными державами в отношении Германии, Италии и Японии, не давала положительных итогов. Международная напряженность усиливалась. В 1935 г. Германия ввела свои войска в демилитаризованную Рейнскую область; Италия напала на Эфиопию. В 1936 г. Германия и Япония подписали соглашение, направленное против Советского Союза (Антикоминтерновский пакт). Опираясь на поддержку Германии, Япония приступила в 1937 г. к крупномасштабной военной операции против Китая.
Западные державы проводили политику уступок фашистской Германии, надеясь создать из нее надежный противовес против СССР и направить ее агрессию на восток. Кульминацией этой политики стало Мюнхенское соглашение (сентябрь 1938 г.) между Германией, Италией, Англией и Францией. Оно юридически оформило расчленение Чехословакии. Почувствовав свою силу, Германия в 1930 г. оккупировала всю Чехословакию.
На Дальнем Востоке Япония, захватив большую часть Китая, приблизилась к советским границам. Летом 1938 г. произошел вооруженный конфликт на территории СССР в районе озера Хасан. Японская группировка была отброшена. В мае 1939 г. японские войска вторглись в Монголию. Части Красной Армии под командованием Г.К. Жукова разгромили их в районе реки Халхин-Гол.
Советскому правительству было известно, что германская армия уже находится в полной готовности для нападения на Польшу. Понимая неизбежность войны и свою неготовность к ней, оно резко изменило внешнеполитическую ориентацию и пошло на сближение с Германией. 23 августа 1939 г. в Москве был заключен советско-германский договор о ненападении, незамедлительно вступавший в силу и рассчитанный на 10 лет (пакт Риббентропа Молотова). К нему был приложен секретный протокол о разграничении сфер влияния в Восточной Европе. Интересы Советского Союза были признаны Германией в Прибалтике (Латвия, Эстония, Финляндия) и Бессарабии.
1 сентября 1939 г. Германия напала на Польшу. Союзники Польши Великобритания и Франция 3 сентября объявили войну Германии. Однако они не оказали реальной военной польскому правительству, что обеспечило А. Гитлеру быструю победу. Началась вторая мировая война.
Формальне об'єднання Німеччини в політично та адміністративно єдину національну державу офіційно відбулося 18 січня 1871 р. в Дзеркальній залі Версальського палацу у Франції. Князі німецьких держав зібралися, аби проголосити Вільгельма Прусського імператором Німецької імперії після капітуляції Франції у франко-пруській війні. Неофіційно, перехід більшості німецькомовних народів до федеративної держави тривав протягом майже століття. Об'єднання виявило низку разючих релігійних, мовних, соціальних та культурних відмінностей серед жителів нової нації, тому акт 1871 р. можна уявити як лише один епізод в послідовності більшого процесу об'єднання
1. Горе переможеним - позначає погане становище переможених людей чи народів
Вислів походить з IV ст. до н. е., коли галли вдерлися в Рим, але не могли взяти Капітолій. Облога тривала довго. Римляни голодували, їм запропонували сплатити викуп – 300 кг золота, при відважуванні якого вождь галлів Бренн кинув на терези з гирями меч. У відповідь на обурення римлян, відповів: «Горе переможеним».
Крилаті вислови та слова Стародавнього Риму
2. Ганнібал біля воріт - вислів, що означає небезпеку
Ганнібал - видатний карфагенський полководець. Коли він одного разу з'явився з військом біля воріт Риму, це викликало величезну паніку
3. "Хліба і видовищ" - позначає людей, які живуть виключно на подачки інших
Римські політики, щоб заробити любов плебсу (щоб виграти вибори консула, заспокоїти народ та ін.) часто влаштовували криваві видовища (наприклад, битви гладіаторів) та роздавали хліб. З часом дехто з людей призвичаївсь жити на ці милості, а натовпи вимагали "Хліба і видовищ"
4. Янус двуликий - нещира людина
У римлян Янус – бог дверей, згодом – входу і виходу, бог початку і кінця. Зображувався з 2-ма обличчями, 1-молоде, дивилося вперед, у майбутнє, 2-е – старе, назад, у минуле.
5. Сатурналії не вічні - нагадування про те, що все добре (як і зле) в нашому житті закінчується
У Римській державі дуже популярними були Сатурналії. Про це свято більше можете дізнатися з інших джерел, але цікаво, що під час них існував досить цікавий обряд. Раби багатих господарів отримували на час свят відносну волю, іноді їм навіть прислуговували господарі. Як нагадування, попередження рабам, які надто зазналися існував вислів, який згодом став крилатим: "Сатурналії не вічні"
6. Гроші не пахнуть - гроші можна добувати будь-яким вони від цього не змінюються
Римський імператор Тит Флавій Веспесіан, що правив у I столітті, за переказами, через нестачу грошей у казні запровадив податок на громадські туалети. Коли ж його син Тит дорікнув принцепсу в цьому, Ве ан показав йому гроші, зібрані таким прорік щось типу: "Чи пахнуть, сину, ці гроші?". Звичайно, що вони не пахли
7. Меценат - покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, літератури
У І ст. до н.е. у Римі жив багатий патрицій Меценат. Він був другом імператора Октавіана Августа і підтримував поетів, художників Риму як матеріально, так і морально. Зокрема, допомагав Горацію та Овідію, був другом Вергілія
8. Вандал - людина, яка знищує пам'ятки мистецтва, неосвічена людина, у ширшому сенсі - людина-руйнівник
Вандали - давньогерманські племена. В V столітті вони напали на Рим і дуже його розграбували, пошкодили й знищили прекрасні скульптури та картини, якими славився Рим. Сам термін з'явився під час Великої Французької революції, яка теж супроводжувалася відчутним вандалізмом
9. Плебей - неосвічена, культурно низька людина; бидло
У Римі плебеями називали нащадків переселенців. Вони користувалися набагато меншими правами, і аристократи-патриції їх часто зневажали за відсутність інтересу до мистецтва, неосвіченість
10. Ім'я їм — легіони - величезна кількість (в старослов'янській мові є аналог - слово "тьма")
Легіон в Римі - велике військове з'єднання (від 3-4 до 10-15 тисяч людей). А сам вираз був вжитий у Біблії. В одній із притч розповідається про біснуватого чоловіка, який на питання, як звуть біса, що вселився в нього, відповів: "Ім'я мені - легіон"
Объяснение: