Незважаючи на зовнішньополітичне врегулювання взаємин, уже у 1927 році японці розробили план захоплення Далекого Сходу, частковою реалізацією якого стала окупація Маньчжурії в 1931-1933 роках. Це було пов’язано з тим, що в 1928-1931 роках у країні відбулася заміна цивільного кабінету на військовий, почався процес мілітаризації країни.
У 1932 році завершилась окупація Маньчжурії японськими військами. На окупованій території була створена Маньчжурська держава, яку планувалося використовувати як плацдарм для подальшої агресії проти Монгольської Народної Республіки[джерело?], Республіки Китай і СРСР[джерело?]. З 1931 року армія, а потім і ВМС почали посилено розглядати питання про зміцнення півночі Японії. До 1935 року на острові Шумшу й острові Парамушір Курильської гряди вже були розгорнуті будівельні роботи зі створення нових фортець. У 1936 році японська преса відкрито визнала факт озброєння островів. У Японії неухильно наростало прагнення до захоплення Радянських територій. Для реалізації своїх устремлінь уряд шукав союзника. У 1930-і рр. Японія успішно налагоджувала стосунки з нацистською Німеччиною, підсумком яких став укладений між ними в листопаді 1936 року “Антикомінтернівський пакт 1936”, спрямований у першу чергу проти Радянського Союзу, а пізніше був створений блок “Вісь Рим-Берлін-Токіо”.
Заручившись підтримкою, Японська імперія чекала зручного моменту для нападу на СРСР.
В 17 веке в России была абсолютная монархия.
Страной правил царь. При нём была Боярская дума, где обсуждались государственные вопросы и бояре могли предлагать свои идеи. Но во-первых, бояре действовали только в интересах своего сословия, интересы крестьян и горожан представлены не были. Во-вторых, Боярская дума носила совещательный характер, царь мог как прислушаться к боярам, так и проигнорировать их. Конституции в стране в то время не было.
В Западной Европе преобладала ограниченная (конституционная) монархия. Во многих европейских странах к этому времени уже появились сословно-представительные органы власти (в Англии – парламент, во Франции – генеральные штаты и т. д.). В правительстве были представлены интересы всех сословий. Во главе всего был закон – конституция. Закону подчинялся даже сам монарх.
Такое различие связано с тем, что в то время в Европе происходил процесс "огораживания" крестьян от земли для мест под пастбища. Крестьяне шли в город и становились ремесленниками, купцами и пр. Росло 3 сословие, поэтому вместе с духовенством и феодалами, они могли представлять свои интересы в сословно-представительных органах власти.
В России же, напротив, шёл процесс "закрепощения" крестьян, они всё больше начинали зависеть от помещика. Поэтому третье сословие было немногочисленным и такой роли, как в странах Европы, играть не могло.
Объяснение: