Во всех этих сражениях превосходство в живой силе и вооружении было на стороне персов. В Марафонском сражении на стороне афин насчитывалось лишь 10 тысяч воинов и одна тысяча представителей города Платеи. Со стороны персов было 25 тысяч воинов и одна тысяча всадников. В Фермопильском сражении на стороне греков было около 5- 7 тысяч сражающихся, а против них выступали 200-250 тысяч человек. В битве у острова саламин на стороне греков было 300-400 кораблей, а силы персов составляли 500-800 кораблей.
1. Посте Битвы при городе Киноскефалах. Римляне постоянно вмешивались во внутренние дела греков поддерживая олигархические слои против демократии.
2.Ещё в начале войны Рим всегласно объявил о намерении освободить греческие города от македонского владычества. После разгрома македонян в битве у города Пидне, грекам стало ясно, что владычеству пришёл конец. Но независимость была мнимой и греки сразу же стали римскими поддаными.
Во время битвы под Пидной главным преимуществом римлян было гибкое легионное построение, которое в горной местности быстро разгромило неповоротливую македонскую фалангу.
Перша Марокканська криза, 1905-1906 рр.
Виникла через вирішення міжнародного статусу Марокко: Німеччина спробувала перешкодити Франції встановити своє панування в Марокко (Північна Африка); конфлікт було розв’язано на користь Франції.
Друга Марокканська криза, 1911 р.
Викликана продовженням суперечок між Францією та Німеччиною; завершилась підписанням угоди, за якою німці погоджувалися на французьке домінування в Марокко й отримували натомість територію в колонії Середнє Конго.
Боснійська криза, 1908-1909 рр.
Міжнародний конфлікт, викликаний анексією Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини; визнання анексії Росією.
Італійсько-турецька війна, 1911-1912 рр.
Протистояння між Османською імперією та Італією, результатом якого стало захоплення Італією Лівії та островів Родос і Додеканес поблизу Малої Азії.
Перша Балканська війна, 1912-1913 рр.
Війна Балканського союзу (Болгарія, Греція, Сербія, Чорногорія) проти Османської імперії, яка завершилася підписанням договору, за яким Туреччина втратила європейські території на захід від лінії Енос - Медея та визнала незалежність Албанії.
Друга Балканська війна, 1913 р.
Швидкоплинна війна за розподіл Македонії між Болгарією, з одного боку, та Османською імперією, Румунією, Чорногорією, Сербією і Грецією – з іншого; війна була спровокована Австро-Угорщиною та Німеччиною, які прагнули розвалити Балканський союз. Протистояння завершилось поразкою Болгарії, Сербії та отриманням Туреччиною більшої частини Македонії, а Фракією та Румунією – Південної Добруджі.