Відповідь:
Холо́дна війна́ — глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками, з одного боку, та США і країнами Західної Європи і їхніми союзниками — з іншого, що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х років, призвела до розпаду СРСР та переросла в сучасне протистояння між Росією та Заходом.
Перегони озброєнь — це політичне протистояння двох або декількох держав (а частіше — цілих військових блоків) за перевагу в області збройних сил.
ОВД - Варша́вський до́говір про дружбу, співробітництво і взаємну до угода соціалістичних країн, підписана 14 травня 1955 у Варшаві, ПНР.
Організа́ція Північноатланти́чного до́говору або НА́ТО - міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 30 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору.
Розрядка - історичний період у відносинах між Західними країнами та радянським комуністичним блоком на чолі з СРСР.
Інтервенція - у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави.
Роззбро́єння — скорочення різних видів озброєнь.
«Нове політичне мислення» - сукупність ідей та принципів, які складають зміст філософії сучасної міжнародної політики.
Конфронтація — протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно- політичних принципів і т. ін.; зіткнення.
НБСЄ - організація з безпеки і співробітництва в Європі.
Появление подобной формы организации государственной власти было обусловлено природно-климатическим фактором. В древности необходимость совместных усилий для предотвращения разрушительных последствий наводнений, а позднее и для экономного и совместного использования воды требовала вмешательства центральной власти. И уже с момента своего возникновения древневосточное государство кроме осуществления функции подавления должно было брать в свои руки дело поддержания и правильного использования оросительной системы. Такого рода контроль за общественным производством усиливал позиции государственной власти, укреплял монархию.
Основные признаки подобной формы правления заключались в следующем. Во главе государства стоит правитель – царь. В Египте он назывался фараон, в Индии – раджа, в Китае – ван, в Вавилоне – патеси-лугаль. В руках правителя сосредоточена вся полнота власти. Он возглавляет государственный аппарат, является верховным военачальником, верховным судьей и т.д. «Государство – это царь: такова вкратце суть всех элементов государства», – утверждал древнеиндийский памятник. Личность правителя обожествлялась. В Египте фараона называли «большим богом», а затем к имени правителя стали присоединять титул бога Солнца – Ра. В Китае все правители – ваны считались сыновьями «небесного владыки». Отсюда и наименование вана – тяньцзы («сын неба»).
Древнеиндийский раджа изображался как “великое божество в образе человека”, считался воплощением восьми божеств – хранителей мира – Луны, Огня, Солнца и т.д. Точно так же во введении к вавилонским Законам царя Хаммурапи утверждается, что Хаммурапи, “могучий царь, солнце Вавилона”, был призван великими богами, которые даровали ему народ ("черноголовых”).
Подробнее - на -