Хрущёвская оттепель — неофициальное обозначение периода в истории СССР после смерти И. В. Сталина, продолжавшегося около десяти лет (середина 1950-х — середина 1960-х годов, время правления Н. С. Хрущёва). Характеризовался во внутриполитической жизни СССР осуждением культа личности Сталина и репрессий 1930-х годов, освобождением политических заключённых, ликвидацией ГУЛАГа, ослаблением тоталитарной власти, появлением некоторой свободы слова, относительной либерализацией политической и общественной жизни, открытостью западному миру, большей свободой творческой деятельности.
ответ: Данило Романович
Данило I Романович (1201—1264) — князь Галицько-Волинський і Великий князь Київський (1240), король Русі (1253). Син князя Романа II Мстиславича з династії Рюриковичів. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму.
Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.
1223 — разом з іншими руськими князями брав участь у битві на р. Калка проти монголів. Був поранений у груди й відступив з поля битви.
Вів боротьбу з феодальними уособицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та чернігово-сіверського і київського князів не допустити зміцнення влади Данила і його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.
Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Побудував ряд нових міст (Холм, Львів тощо), переніс столицю з Галича — міста боярських заколотів — до Холму
Новгородская республика, Господин Великий Новгород, как её называли, была уникальным для своего времени государством. Территория, независимая и от Москвы, и от Киева, и от других сильных княжеств, жила по своим законам, а государственное устройство республики было самым передовым во всей Руси.
Богатый север
Новгород, как республика под управлением веча, сформировался в начале XII века. Государство от Балтики до Уральских гор, раскинувшись по побережью Белого и Печорского морей.
Князь — не главный
Главное отличие Новгорода от других княжеств состояло в уникальной системе управления. Хотя формально во главе республики стоял князь, основная власть в ней принадлежала вечу.
Вече (народный совет) впервые созвал Ярослав Мудрый в начале XI века. Полномочия совета были весьма широки: вече решало на что следует потратить казну, какие подати ввести, что и по какой цене продавать иноземным купцам, с кем воевать, а с кем, наоборот, заключить мир
Правители Новгородской республики, князья, также утверждались вечем. Князь обладал судебной властью и возглавлял войско.
Власть народа
Вече обычно проходило на площади у Софийского собора, куда стекалось взрослое свободное мужское население Новгорода. На собрании новгородцы обсуждали животрепещущие во иногда весьма эмоционально — на вече нередко начинались драки и потасовки.
«Собирание земель русских»
Неудивительно, что независимое княжество, да ещё и управляемое собранием народа, раздражало соседей, а особенно Москву, которая пыталась объединить Русь под своим крылом.
Объяснение: