Объяснение:
Протягом 20 років Дарвін працював над створенням еволюційного вчення, у 1859 році нарешті воно було опубліковане за назвою "Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя".
Подальші роботи Дарвіна показують, що вченого довго хвилювало питання про походження видів. На величезному фактичному матеріалі в книзі "Мінливість тварин і рослин під впливом одомашнення" Дарвін вказав на закономірності еволюції порід домашніх тварин і сортів культурних рослин.
Учений намагається пояснити і походження людини від тварин. Про це він пише в одній зі своїх робіт за назвою "Походження людини і статевий добір", де використовує власну еволюційну теорію. Ученому належать капітальні праці з ботаніки, зоології і геології, у яких детально розроблені окремі питання еволюційної теорії.
Дарвіну вдалося показати рушійні сили еволюції. Він уже не метафізичне, а матеріалістично зумів пояснити виникнення і відносний характер пристосованості дією тільки природних законів, не приписуючи це надприродним силам.
Дарвіну вдалося довести, що рушійними силами еволюції порід і сортів є спадкова мінливість і добір, здійснюваний людиною. Людина протягом довгого часу намагалася відібрати для поліпшення яких-небудь якостей особин з потрібною їй зміною, закріпленою, звичайно ж, генетичне. Щоб вивести новий вид, вона Відсторонювала від розмноження інші особини. У результаті такої селекції були отримані або виведені нові сорти і породи, властивості яких були необхідні й цікаві людині.
У природі діють ті ж закони, але більш жорсткі. Усі живі організми розмножуються, створюючи собі подібних. Однак лише дехто з потомства доживає до статевозрілого віку. Більшість особин гине, не залишивши після себе потомства. Далі між всіма особинами як одного, так і різних видів йде боротьба за існування.
Дарвін розумів цю боротьбу як складні й різноманітні стосунки організмів між собою і з умовами навколишнього середовища. Те ж стосувалося і потомства цих особин. Наслідком боротьби за існування є природний добір. Що це таке? За Дарвіном, це "збереження сприятливих індивідуальних розходжень і змін і знищення шкідливих". Боротьба за існування і природний добір і стали, відповідно до теорії Дарвіна, основними рушійними силами (факторами) еволюції всього живого.
Ці фактори й індивідуальні спадкові відхилення в довгому ряді поколінь призведуть до видів, роблячи їх чимраз більш пристосованими до умов їхнього проживання. Адже зрозуміло, що пристосованість завжди буде відносною завдяки світові, що постійно змінюється.
Ще одним результатом природного добору стало різноманіття видів, які заселили Землю.
Усі галузі біологічної науки змушені були перебудовуватися у зв'язку з появою вчення Дарвіна. Палеонтологія зацікавилася шляхами розвитку органічного світу. Систематика вирішила зайнятися вивченням родових зв'язків і походженням систематичних груп. Ембріологи почали встановлювати спільне в стадіях індивідуального розвитку організмів у процесі еволюції. Фізіологія людини й тварин спробувала порівняти життєдіяльність людську й тваринну, щоб виявити моменти, які їх єднають.
Початок XX століття ознаменувався вивченням природного добору на основі експериментів. Почала швидко розвиватися генетика, а услід за нею й екологія. Передова інтелігенція Росії відкрито підтримала ідеї Дарвіна. Преса почала публікувати статті, присвячені геніальному відкриттю англійського вченого. У 1864 році російською мовою вперше було опубліковано "Походження видів".
Російські вчені продовжили розробляти ідеї Дарвіна. Усім нині відомі імена братів Ковалевських, К. А. Тимірязєва, І. І. Мечникова, І. П. Павлова, М. І. Вавилова, О. М. Сєверцова, І. І. Шмальгаузена, С. С. Четверикова й інших учених, що використовували у своїх дослідженнях
Во времена монгольского нашествия на Русь и последующих монгольских и ордынских походов Новгороду удалось избежать разорения благодаря удалённому расположению. Но юго-восточные города новгородских владений были разграблены и опустошены. В 1259 году Новгородская земля при содействии Александра Невского была вовлечена в данническую зависимость от Орды. В 1236—1240 и 1241—1252 годах в Новгороде княжил Александр Невский, в 1328—1337 годах — Иван Калита. До 1478 года новгородский княжеский стол занимали преимущественно суздальские и владимирские князья, иногда — литовские князья.